Менторство стає дедалі популярнішим в Україні, особливо в освіті, де традиційний підхід часто не може забезпечити достатньо персоналізованої уваги до кожного учня. У день Міжнародного наставництва, ми поспілкувалися з Петром Сітеком, керівником напряму менторства в одній із українських шкіл. Він розповів, чому наставники відіграють важливу роль у житті дітей і чим вони відрізняються від класичних шкільних викладачів.
Менторство у школах: чому це важливо?
“Ментор — це людина, яка може навіть не бути вчителем у традиційному сенсі, але її основна роль — допомагати дітям та підліткам розвиватися як особистостям. Це включає формування навичок рефлексії, усвідомлення своїх сильних сторін та зон розвитку, постановку цілей і навчання впродовж життя,” — пояснює Петро Сітек.
За його словами, класний керівник, у якого вже є чимало навчального навантаження, не завжди має час і можливість займатися індивідуальними розмовами з кожним учнем, працювати з їхньою мотивацією чи допомагати їм подолати особисті виклики. Ментор, у свою чергу, зосереджений саме на цьому.
“Класний керівник може бути гарним педагогом, але через високий рівень навантаження у нього часто немає часу для того, щоб регулярно зустрічатися з кожним учнем, ставити разом із ним цілі й допомагати їх досягати. Менторство дозволяє компенсувати цю прогалину,” — додає він.
Читайте також: Міністерство освіти і науки України запускає програму “ReFormEd”
Ментор — це більше, ніж просто вчитель
Петро Сітек наголошує, що ментор — це не класичний викладач, а скоріше людина, яка допомагає дітям знайти свій шлях і розвивати навички, необхідні для успішного життя. Це включає роботу з груповою динамікою, аналіз досягнень та викликів, а також підтримку в ухваленні тих чи інших рішень.
“Ментор не тільки спрямовує, але й допомагає зрозуміти, що таке відповідальність, самозарадність, критичне мислення та здатність рефлексувати. Це людина, яка будує довіру, ділячись власним досвідом і, водночас, залишаючи простір для самостійності дитини та підлітка,” — говорить Петро Сітек.
Особливо важливим є принцип “рівний-рівному”, який лежить в основі менторства. Це означає, що наставник не є авторитарною фігурою, а людиною, яка спілкується з учнем на рівних, незалежно від віку чи досвіду.
“Для мене важливо, щоб ментор не боявся відкриватися перед своїм менті, ділитися власними переживаннями, досвідом і навіть помилками. Це створює довіру. Коли дитина бачить, що ментор щирий, вона також відкривається у відповідь,” — зазначає Петро.
Як менторство допомагає дітям розвиватися?
Одним із ключових завдань ментора є підтримка індивідуального розвитку дитини. У цьому процесі ментор допомагає покращувати такі компетентності, як:
- Відповідальність
Учні вчаться ставити цілі й нести відповідальність за їх досягнення. - Критичне мислення
Ментор підтримує учнів у пошуку рішень та аналізі різних ситуацій. - Рефлексія
Наставництво вчить дітей аналізувати свої успіхи та помилки. - Самозарадність
Підлітки та діти вчаться вирішувати власні конфлікти та працювати самостійно.
“Це не дружба, не викладання і не батьківська опіка. Це особливий баланс між підтримкою і направленням. Завдання ментора — створити умови, в яких учень може самостійно ухвалювати рішення, помилятися, аналізувати та зростати,” — пояснює Петро Сітек.
Читайте також: В Україні стартувала освітня платформа uBoost для молоді з прифронтових територій
Чим менторство в Україні схоже на міжнародну практику?
Менторство в українських школах все більше нагадує світову практику. За словами Сітека, за останні п’ять років наставництво стає трендом, який підтримується як у комунальних, так і у приватних освітніх закладах.
“В українських реаліях менторство нічим не відрізняється від закордонних стандартів. Воно працює так само ефективно, і ми бачимо, як із кожним роком все більше шкіл впроваджують цю практику,” — коментує ментор.
Виклики наставництва
Незважаючи на численні переваги, менторство має і свої виклики. Одним із головних є баланс між підтримкою та автономією.
“Якщо наставник починає надмірно опікуватися учнем або приймати рішення за нього, то це може стати перешкодою для особистісного розвитку. Завдання ментора — не вирішувати за дитину, а допомагати їй самостійно знаходити відповіді,” — пояснює Петро.
Іншим викликом є уникнення “дружніх стосунків” у їхньому класичному розумінні. “Ментор не може бути просто другом чи вчителем. Він повинен зберігати певну дистанцію, аби залишатися об’єктивним і ефективним у своїй ролі,” — додає він.
Тож менторство — це більше, ніж просто передача знань. Це персоналізована підтримка, яка допомагає учням стати впевненішими, відповідальнішими і краще підготовленими до викликів життя.
Читайте також: Реформа старшої школи: “Профільна” освіта вже у 2027 році
