Попри повномасштабну війну, громадянське суспільство України демонструє високу стійкість. Та найбільшою загрозою залишається фінансова нестабільність. Про це свідчать результати Індексу сталості організацій громадянського суспільства (ОГС) в Україні за 2024 рік, презентовані в Українському кризовому медіа-центрі.
Цьогорічний показник залишився на рівні 3.0, що відповідає результатам 2023 року. Індекс вимірює стан розвитку сектору за семи компонентами – від правового середовища до секторальної інфраструктури. Дослідження реалізовує Український незалежний центр політичних досліджень (УНЦПД) за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».
«Якщо подивитися на всі показники в динаміці, ми бачимо поступовий прогрес. Це, безперечно, позитивно. Проте фінансова життєздатність залишається нашою слабкою ланкою», — наголосила Валерія Скворцова, виконавча директорка Українського незалежного центру політичних досліджень.
Читайте також: Альянс українських організацій громадянського суспільства
Сектор не впав – це вже перемога
«Громадянське суспільство в Україні існує і функціонує. Це вже велике досягнення, з огляду на те, в яких умовах ми живемо», – каже, виконавча директорка УНЦПД.
Вона звернула увагу, що хоч середній показник залишився сталим, це не означає відсутності змін: «Це не статична оцінка. Є компоненти, які погіршилися, є ті, що покращилися. Але загальна картина – стабільна. І це вже позитив, бо ми все ще живемо в умовах війни».
Фінансова життєздатність – слабка ланка сектору
Найбільш вразливою сферою виявилася фінансова стабільність. За словами Максима Лациби, керівника програми розвитку громадянського суспільства УНЦПД, організації стикаються з реальними ризиками закриття або скорочення діяльності:
«Фінансова життєздатність – найгірший показник, і він, на жаль, погіршився. Організації або закриваються, або дуже сильно скорочують активність. Донорських коштів менше, і ця проблема буде тільки посилюватися».
Лациба також зазначив, що українські ОГС у 2024 році почали активніше шукати нові джерела фінансування – від соціального підприємництва до локального фандрейзингу, проте обсяг підтримки від міжнародних донорів скорочується швидше, ніж сектор встигає адаптуватись.
Читайте також: Катерина Бороздіна, Ла Страда Україна: “Гендерна рівність — це не утопія, а реальність”
Європейська перспектива: стійкість і визнання
На важливості участі ОГС у розбудові держави під час війни наголосила представниця Європейської комісії Марія Соле Делле Донне
«Українські ОГС довели свою здатність змінювати фокус і структуру роботи. Вони взяли на себе відповідальність за соціальні послуги та допомогу вразливим групам. Це – не просто адаптація, це системна трансформація».
Вона підкреслила, що ЄС продовжує підтримувати громадянське суспільство не лише фінансово, а й у вигляді політичного визнання: «Ми намагаємось бути в постійному діалозі, щоб переконатися: голоси організацій враховуються на всіх етапах – від розробки політик до їх впровадження».
Крім того, європейці кажуть, що багато українських організацій змінили фокус своєї роботи, щоби надавати важливі соціальні послуги. Зокрема заповнюють прогалини між урядом і громадами. Саме такі організації підтримують довіру громадян до реформ.
Читайте також: Як допомогти мільйонам: історія «СпівДії» з перших днів війни
Публічні консультації та взаємодія з державою не постійними
Ольга Лимар, виконавча директорка Коаліції РПР, нагадала, що ухвалення закону про публічні консультації – це тільки перший крок.
«Є закон, але немає інституційної рамки. У нас немає органу, який би супроводжував впровадження цього закону, займався навчанням держслужбовців, створював типові форми і шаблони. Закон сам по собі не працює», – зазначила вона.
Організації забезпечують те, що не встигає держава
Галина Скіпальська, виконавча директорка МБФ «Українська фундація громадського здоров’я», наголосила на навантаженні, яке лягло на плечі ОГС у сфері соціальних послуг:
«Ми працюємо з жінками, дітьми, вразливими групами. І в багатьох випадках наші організації стали єдиними, хто надає їм підтримку. Ми закриваємо ті потреби, які не охоплює державна система».
За її словами, війна загострила проблеми у доступі до медичних, психологічних, юридичних послуг для мільйонів українців. І саме громадський сектор зміг мобілізуватись у найкоротші строки.
Читайте також: Співпраця з ООН у гуманітарних секторах: досвід організації Help в Україні
Голос ОГС має звучати системно – не лише в кризу
Олександр Равчев, консультант з комунікації та адвокації, нагадав, що громадянське суспільство не можна розглядати як тимчасовий «мобілізаційний ресурс».
«Організації мають право бути в центрі ухвалення рішень, а не лише виконувати “завдання в полі”. Їхні голоси мають бути системно присутні в діалозі з владою».
Він каже, що хоч сектор і здатен до комунікації, та без реального партнерства з боку держави важко говорити про довготривалі інституційні зміни.
Сила в сталій присутності
Олексій Орловський, директор програмної ініціативи «Демократична практика» МФ «Відродження», підсумував суть дослідження:
«Це не просто оцінка за шкалою. Це спроба зрозуміти, як почувається громадянське суспільство, чи воно зберігає вплив, здатність діяти і захищати людей. Бо саме в цьому – його суть».
Читайте також: Розширена медична допомога ветеранам – новий експериментальний проєкт
