Громадський сектор України є потужним рушієм суспільних змін: за даними Держстату, на початок 2023 року в країні налічувалось майже 100 тисяч громадських об’єднань. Багато організацій активно залучені до допомоги армії і цивільному населенню, але при цьому стикаються з серйозними фінансовими труднощами. З одного боку, нові партнери та донори дали можливість масштабувати проєкти, а з іншого – війна і економічна криза звузили коло ресурсів.
Як відзначають експерти, нестабільність донорської підтримки змушує багато ГО покладатися на власні внески та пожертви, що особливо ускладнює роботу малих організацій. Водночас дослідження показують, що для громадських організацій залучення коштів залишається однією з ключових проблем: більшість опитаних називають брак фінансування основною внутрішньою перешкодою, а відсутність зовнішньої підтримки – суттєвою загрозою їхній діяльності.
Читайте також: Ринок нерухомості Києва. Ціни, тренди, єОселя та вплив ВПО
Фінансові виклики для громадських організацій
Зміни у суспільстві та економіці часів війни призвели до ускладнення традиційного фандрейзингу. Наприклад, понад 70 % представників ГО заявляють, що зараз збирати кошти на цивільні проєкти стало складніше, оскільки донори переважно фокусуються на підтримці військових потреб. За таких умов конкуренція за приватні пожертви різко зростає: населення втрачає накопичення, доходи падають, і навіть великі благодійні фонди фіксують зменшення кількості та розміру донорських внесків. Конкуренція посилюється й серед самих ГО: кількість ініціатив та фондів, що збирають пожертви, значно зросла, тому уникнути «войни всіх проти всіх» за донорські ресурси дедалі складніше.
Не меншою проблемою є невизначеність з боку донорів та бюрократичні перешкоди. У звіті ІСАР-«Єднання» вказують на те, що українські ГО часто страждають від невідповідності пріоритетів донорів та реальних потреб місцевих громад. З одного боку, деякі організації відчували збільшення грантової підтримки, з іншого – багато хто навпаки повідомляє про зниження ефективності фандрейзингу з початку війни. Крім того, ускладнюють залучення коштів зміни законодавства: нові правила оподаткування та звітності часто не враховують специфіку неприбуткового сектору, що викликає труднощі з поданням звітів і робить діяльність ГО менш прозорою.
У цих умовах організації відчувають і кадрові труднощі. За даними звітів, війна та мобілізація спричинили відтік кваліфікованих працівників: дехто виїхав за кордон, багато фахівців перейшли працювати у військову чи державну сферу. Лише штатний бухгалтер у багатьох ГО отримує стабільну зарплату, решта команди працює на «проектній» основі. Це призводить до високої плинності кадрів і нестачі досвіду, зокрема фахівців із залучення коштів – організації відзначають брак знань і навичок у сфері фандрейзингу.
Читайте також: Мікропластик у Дунаї. Що показало велике дослідження та до чого тут Україна
Джерела фінансування та фандрейзингові практики
Щоб пом’якшити брак ресурсів, ГО активно шукають і впроваджують різні інструменти залучення фінансування. Традиційними джерелами залишаються міжнародні та державні гранти, пожертви від місцевого бізнесу і меценатів, а також внески членів організацій. Наприклад, для підтримки проєктів ГО часто використовують грантові програми від західних донорів, кошти міських бюджетів та ресурси соціальних фондів. Окремі ініціативи передбачають і технічну допомогу з боку влади – надання приміщень чи транспорту.
Водночас широкого поширення набувають цифрові та громадські ініціативи. Краудфандингові платформи (українські «Спільнокошт», Dobro.ua та інші) дозволяють ГО збирати невеликі пожертви від великої кількості людей. Такий підхід не лише допомагає акумулювати фінансові надходження, а й налагоджувати прямий контакт із аудиторією – залучати нових прихильників та підвищувати впізнаваність організації. Цифрові технології сприяють цьому: онлайн-кампанії та соцмережі дозволяють виходити на загальнодержавну чи навіть міжнародну аудиторію з відносно невеликими витратами. Прикладом може служити збір коштів через банківські «баночки» (фандрейзингові рахунки) або створення відео, які поширюються мережею, збільшуючи пожертви.
Деякі ГО також освоюють соціальне підприємництво: реалізують власну продукцію чи послуги задля отримання доходів. Виготовлення брендованої атрибутики та мерчу, платні освітні програми, консультативні послуги – все це дає можливість покрити частину витрат і зменшити залежність від грантових джерел. Наприклад, продаж брендованих футболок чи сувенірів з символікою організації не лише приносить гроші, а й поширює її ідеї серед громадськості. Часто така діяльність доповнюється спонсорською підтримкою: бізнес у відповідь на соціальні проєкти отримує піар-ефект, а громадські організації – додаткові ресурси.
Читайте також: Допомогу в Україні отримали 3,5 млн людей за перші місяці 2025 року – звіт OCHA Ukraine
Успішний фандрейзинг
Успішний фандрейзинг неможливий без чіткої стратегії та прозорості. Експерти наголошують, що організації мають ясно формулювати свої цілі та відкрито звітувати про використання коштів, вибудовуючи довірчі стосунки з донорами. Для розвитку сфери важливим є обмін досвідом між ГО: фахівці рекомендують налагоджувати горизонтальні зв’язки всередині сектора та активніше працювати з медіа і міжнародними партнерами. У довгостроковій перспективі аналітики пропонують стимулювати регулярну підтримку – наприклад, через щомісячні внески – та спрощувати умови участі в грантових програмах.
Читайте також: Як “зелені” вакансії формують нову економіку України
