Війна в Україні триває вже понад десять років, а її повномасштабна фаза змінила життя мільйонів. Попри тривалий конфлікт, гуманітарні потреби залишаються величезними. Про те, як реагує міжнародна спільнота, зокрема Швейцарський Червоний Хрест, ми поспілкувалися з Майклом Крамером, директором з питань міжнародної співпраці Швейцарського Червоного Хреста. В інтерв’ю він поділився баченням гуманітарної ситуації, підходами до надання допомоги та довгостроковими планами в Україні.
Читайте також: Омбудсмен про війну, депортації й пропаганду
Гуманітарна ситуація в Україні
– Як би ви описали гуманітарну ситуацію в Україні?
– Я вважаю, що вона дуже складна, бо в країні є кілька паралельних реальностей. У фронтових регіонах високий відсоток населення має критичні потреби: вода, медичне забезпечення, харчі, дах над головою. Є наслідки обстрілів — люди втрачають домівки, хворіють, зазнають психологічного навантаження. Тиск від війни відчувають навіть ті, хто не перебуває безпосередньо на лінії фронту.
Також у відносно спокійних регіонах збільшилася кількість людей через переміщення, і це створює навантаження на медичні й соціальні сервіси. Це виклик не лише для України, а й для всього Міжнародного руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.
– Які групи людей потребують найбільше підтримки?
– Важко виділити одну категорію. Очевидно, що найбільш нагальні потреби мають люди біля лінії фронту — у Херсонській, Донецькій, Запорізькій, Харківській, Луганській областях. Але потреби мають і переміщені особи, військові, люди з інвалідністю, ті, хто втратив житло. Йдеться не тільки про екстрену допомогу, а й про довготривалу підтримку, реабілітацію, відновлення інфраструктури.
Читайте також: «Ваші сусіди — перші рятівники» — Магалі Мурлон про локалізацію допомоги та стійкість громад
Підходи Швейцарського Червоного Хреста
– Як ви визначаєте, на якому напрямку допомоги зосередитися?
– Ми працюємо як частина Міжнародного руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, тісно співпрацюючи з Українським Червоним Хрестом (УЧХ). Ми слухаємо їхні потреби і формуємо нашу підтримку відповідно. Основні напрямки — гуманітарна допомога, розвиток регіональних осередків, підтримка інфраструктури, програми готівкової допомоги.
Маємо особливий фокус на Херсоні, а також працюємо в Івано-Франківську, Тернополі, Кропивницькому. Для нас важливо зміцнювати місцеві осередки, бо саме вони — найближчі до людей. Також підтримуємо УЧХ у сферах здоров’я, розвитку персоналу, фандрейзингу.
– Чи змінились ваші пріоритети з початку повномасштабного вторгнення?
– Так. Спочатку ми були присутні у західних регіонах, де багато людей знайшли прихисток. Згодом фокус змістився на технічну підтримку, розвиток логістики, реабілітацію осередків у центральній та південній частинах країни.
Читайте також: Безкоштовне навчання першої допомоги в Україні – організації та курси
Довгострокові плани та виклики
– Якими є довгострокові цілі у співпраці з Україною?
– УЧХ формує нову стратегію, і ми хочемо підтримати її реалізацію. Йдеться про розвиток соціальних сервісів на всіх рівнях, посилення партнерства з державними структурами, забезпечення стабільної присутності в екстреному реагуванні. Також плануємо підтримку інституційного розвитку та управлінських процесів.
– Як утримати баланс між екстреною допомогою та довготривалим розвитком?
– Це виклик. УЧХ зростав дуже швидко. Тепер час консолідувати структуру, зміцнити спроможності, стратегічно підходити до ресурсів. Важливо, аби організація залишалась ефективною навіть зі зменшенням фінансування.
Читайте також: Життя на лінії вогню. Цивільні під прицілом дронів
Робота з громадами та партнерами
– Як ви працюєте з місцевою владою в Україні?
– Ми завжди діємо через УЧХ. У перші дні в Івано-Франківську та Тернополі допомагали їм налагоджувати контакти з владою. Якщо потрібно, беремо участь у тристоронніх зустрічах, але в центрі завжди — УЧХ.
– Хто ваші ключові партнери?
– Перш за все — сам Український Червоний Хрест. Також координуємо діяльність з Міжнародною Федерацією Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, МКЧХ та іншими національними товариствами. У Швейцарії співпрацюємо з урядом, посольством, бізнесом.
Читайте також: Комісія за два дні. Як прискорені ВЛК загрожують безпеці війська
Враження від роботи в Україні
– Що вам запамʼяталося у роботі команди УЧХ?
– Їхня відданість. У нас є делегати, які тісно співпрацюють з департаментами УЧХ, наприклад, у сфері здоров’я та фандрейзингу. Це справжнє партнерство. Ми — штурмани, але водій — УЧХ. І ми навчаємось одне від одного.
– Який досвід ви здобули в Україні?
– Нещодавно я був на конференції щодо розвитку національних товариств. Я взяв багато корисних ідей для нашої роботи в Швейцарії. Україна — приклад адаптації та ефективного реагування в умовах тривалої кризи.
Читайте також: Цивільний захист по-новому: як держава й громадськість будують спільну систему безпеки
Майбутнє гуманітарної підтримки
– Якими є плани на наступні роки?
– Ми затвердили стратегію до 2028 року. Продовжимо технічну допомогу, розвиток регіональних осередків, підтримку соціальних сервісів. Гуманітарні потреби залишаються високими, тож ми не припинятимемо підтримку, особливо в Херсоні.
– Чи є ризики зменшення підтримки України з боку міжнародної спільноти?
– Так, світ швидко перемикає увагу. Але ми вважаємо своїм обов’язком нагадувати про Україну — урядам, суспільству, донорам. Це частина гуманітарної дипломатії.
– Як ви готуєтеся до можливого скорочення фінансування?
– Цей виклик глобальний. У Швейцарії ми теж бачимо зміни в бюджетах. Але ми адаптуємось. Наші програми ще працюють, і ми намагаємося зберегти стабільність. Водночас реалії вимагають нових підходів.
Читайте також: Невидимий жах Херсона. Дрони-кілери проти цивільного населення
Безпека, логістика та довіра
– Які основні виклики для вашої команди в Україні?
– Безпека — найбільший. Навіть у Києві лунають повітряні тривоги. Логістика теж складна — дорога з Цюриха до Києва тепер триває півтора дня. Але ми працюємо з цим.
– Як ви забезпечуєте надання допомоги у важкодоступних районах?
– Наш фокус — підтримка осередку УЧХ у Херсоні. Ми не працюємо самостійно, а допомагаємо місцевим командам. Професіоналізм УЧХ на всіх рівнях — ключовий чинник успіху.
– Що ви хотіли б сказати українцям?
– Це надзвичайно важкий і трагічний час. Бажаю всім здоров’я, витримки й сил. Ми будемо поруч стільки, скільки буде потрібно. УЧХ має унікальну роль — підтримувати людей у найскладніших умовах, і ми її підтримуємо.
Читайте також: Реабілітаційна система України перевантажена через війну та нестачу фахівців
