Це переклад тексту Франки Буркгардт, членкині муніципальної ради політичної громади Віґольтінґен, Ільхарт (кантон Тургау, Швейцарія)
Уже понад три роки багато українців перебувають у Швейцарії зі статусом захисту S. Наразі цим статусом користуються близько 70 000 українців. Витрати лише з федерального бюджету становлять 1,25 мільярда франків.
Спочатку було зрозуміло: ці люди потребують допомоги. Швейцарія допомогла — швидко, просто, щедро. Але зараз настав час відкрито сказати, що йде не так.
Читайте також: Трудовий дисбаланс через війну: українці шукають роботу в ЄС, а ринок праці вдома страждає від дефіциту кадрів
Орендодавці, працівники сфер притулку та органи влади все частіше стикаються з викликами, яких раніше не виникало з іншими групами біженців. Ставлення деяких осіб зі статусом S до органів влади та соціальних служб викликає занепокоєння: випадки неповаги, небажання співпрацювати або відсутність мотивації до інтеграції та праці — не поодинокі. Замість вдячності часто панують споживацьке мислення та відчуття, що все має надаватися як належне.
«Я не житиму з афганцями»
Помітно, що ці проблеми зазвичай не виникають у тих, хто дійсно постраждав від війни. Більш вимогливо та проблематично поводяться ті, хто просто має український паспорт або походить з менш постраждалих регіонів.
Ще одна проблема — відмежування від інших біженців, зокрема з Афганістану. Висловлювання на кшталт «Я не житиму з афганцями» є неприйнятними й значно ускладнюють питання розміщення. При цьому у нашій громаді ми маємо радше позитивний досвід із біженцями з Афганістану: багато хто з них справді намагається інтегруватися, вивчає німецьку мову, працює, бере на себе відповідальність. Статус S міг би взяти з цього приклад.
Читайте також: Нам потрібен широкий план реабілітації військових
Сьогодні — статус S, завтра — соціальна допомога
Швейцарія надає захист і підтримку біженцям, а не туристам. Хто поводиться, ніби в готелі, має за це платити. Хто потребує захисту, повинен також докладати зусиль для інтеграції. Те, що через п’ять років статус захисту S автоматично переходить у дозвіл на проживання — з усіма пов’язаними з цим правами, зокрема на соціальну допомогу — викликає тривогу. Сьогодні ці «гості готелю» мають статус S, а завтра вони — на соціальній допомозі. Для малих громад це особливо важке навантаження. Ті, хто залишається, мають інтегруватися — з повагою, зусиллями та усвідомленням, що допомога — це не рух в один бік.
Читайте також: Дискримінація і бюрократія: проблеми виплат для людей, що отримали статус ВПО до повномасштабного вторгнення