Питання доступності публічних просторів, транспорту та будівель залишається болючим для людей з інвалідністю в Україні. Як свідчать результати фокус-групових досліджень, проведених у межах нового звіту про бар’єри на шляху до працевлаштування, респонденти одностайно вказували: інфраструктура в містах досі не враховує їхніх потреб.
Читайте також: “Спроєктувати безпечне місто в умовах російських обстрілів – нелегка задача”, – Еліна Полянська, проджект-менеджерка урбаністичної коаліції “Ro3kvit”
Зокрема, люди з інвалідністю наголошують на необхідності повної доступності не лише до входу в будівлі, а й усередині приміщень. Також важливою залишається потреба в інклюзивному транспорті. За словами учасників дослідження, поступові позитивні зміни спостерігаються лише у великих містах – завдяки зусиллям громадських організацій. У маленьких містах і селищах ситуація значно гірша.
Іноді ініціативи щодо встановлення пандусів або інших елементів безбар’єрності у житлових будинках зустрічають опір самих мешканців. Така реакція, на думку респондентів, демонструє хибне розуміння проблеми: доступність — це не про жалість, а про базову повагу до гідності та права кожної людини на самостійне життя.
У звіті також наголошується, що зміни мають відбуватися не лише за рахунок активізму, а й через системну підтримку — у вигляді державних програм, оновлення будівельних норм і контролю за їхнім дотриманням.
Читайте також: Відкриті двері врятують життя: як зробити укриття доступними для всіх
