Степан Коробкін, 25-річний ветеран із Донеччини, який пережив два поранення та ампутацію руки, встановив рекорд України, піднявшись на висоту 5756 м над рівнем моря. Хлопець зійшов на Кіліманджаро — найвищу гору Африки.
Читайте також: Куди подівся український сніг – пояснює Міндовкілля
Жодного разу не був у горах
«Я жодного разу не був ні за кордоном, ні в горах. Навіть на Говерлу не піднімався. Тому мені було дуже цікаво, — зізнається Степан. — Пропозицію брати участь у сходженні я отримав за тиждень і одразу погодився».
Взяти участь в експедиції хлопця надихнула альпіністка та волонтерка Тетяна Яловчак. «Минулого року я побачила британського військового, який піднявся на Еверест, маючи дві високі ампутації ніг. Ми в Україні з 2014 року маємо велику кількість ветеранів, які можуть бути прикладом для всього світу. Знайти бажаючих іти в гори було на диво складно. Я шукала в Unbroken, Superhumans, у різних спільнотах ветеранів. І склалося так, що я познайомилася зі Степаном. Він невисокий, спортивний, у минулому футболіст. Я побачила в ньому потенціал».
Фізична активність для ветеранів надважлива
В’ячеслав Запорожець, керівник і засновник «Центру складного ендопротезування, остеоінтеграції та біоніки», керівник реабілітаційного центру «Титанові», розповідає, що у реабілітаційних програмах фізична активність займає близько 30%. «Я знаю хлопця, який втратив три кінцівки. Він займається плаванням і плаває на рівні зі мною. Є ветерани, які займаються гірськолижним спортом, грають у футбол чи баскетбол. Коли кажеш ветерану: “Ти не каліка, ти будеш плавати, ти підеш у гори” — це їх надихає».
Степан Коробкін зазначає, що похід був для нього не лише особистою авантюрою, але й можливістю надихнути побратимів: «Я проходив реабілітацію в багатьох центрах — у Львові, Дніпрі, Харкові. Бачив багато хлопців, які втратили віру в життя. Вони сидять на знеболювальних, зловживають різними речовинами. Можливо, мій приклад їх надихне якось змінити своє життя».
Піднявся без підготовки
«У Степана було 32 операції під загальним наркозом, — додає Тетяна. — Я про це не знала. Останні три дні сходження йому було погано: він нічого не їв, погано спав і йшов далі лише завдяки силі волі. У нього були симптоми висотної хвороби. Вона викликає дуже суб’єктивні реакції кожного організму, які неможливо передбачити».
«Це було неймовірне випробування для організму, — зізнається Степан. — Одного разу в армії в мене було щось схоже, тільки значно гірше. Коли мене зважили у шпиталі вперше після поранення, виявилося, що я схуд на 20 кілограмів за місяць».
До сходження на Кіліманджаро непрофесіонали зазвичай готуються від 6 до 12 місяців. Підготовка включає заняття в тренажерному залі тричі на тиждень та пробіжку 10 км раз на два дні. Також є спеціальні пристрої, наприклад, намет, який встановлюється на ліжко вдома. Усередину цього намету подається кисень відповідно до висоти, яку можна задати — 3, 4, 5, 6 тисяч метрів. Це змушує тіло адаптуватися до браку кисню: підвищується тиск, збільшується кровообіг, що готує організм до випробувань.
Степан Коробкін піднявся на Кіліманджаро без підготовки. Таким чином він став першим українським ветераном із ампутованою рукою, який підкорив таку висоту.
Читайте також: Затверджено стратегію розвитку охорони здоров’я до 2030 року: ключові зміни та перспективи
