У 1970-х роках психоделічні речовини були відсунуті на задній план, проте нині вони знову викликають інтерес як потенційні терапії для важких психічних розладів. Речовини на основі ескетаміну, псилоцибіну та MDMA повертаються до клінічної практики, пропонуючи нові підходи до лікування депресії, посттравматичного стресового розладу та інших психічних станів.
Сучасний стан використання психоделіків
Антидепресанти на основі ескетаміну вже схвалені в таких країнах, як Франція та Сполучені Штати. Австралія зробила ще один крок уперед, дозволивши використання MDMA та псилоцибіну для лікування певних психічних розладів. Попри це, дослідження Університету Ренна свідчать, що наукові докази ефективності цих речовин є слабкими, а ризики, пов’язані з їхнім застосуванням, залишаються значними.
Читайте також: Українці продовжують підтримувати благодійність: результати дослідження 2024 року
Психоделіки: нове або добре забуте старе
Хоча психоделіки позиціонуються як інновації, їх терапевтичний потенціал далеко не новий. У 1960-х і 70-х роках ці речовини вже досліджувалися для медичного використання, але швидко вийшли з ужитку через регуляторні обмеження.
Виклики клінічних досліджень
Психоделіки, такі як MDMA і псилоцибін, вже отримали схвалення у деяких регіонах. Проте їх оцінка у рамках подвійних сліпих випробувань стикається з проблемами. Відомі ефекти цих речовин, такі як галюцинації та змінене сприйняття, ускладнюють забезпечення “сліпоти” дослідження, що може спотворювати результати.
Читайте також: Більшість херсонців готові повернутися додому після стабілізації – звіт 2023–2024
Прискорене схвалення та наукова строгість
Психоделіки часто розглядаються як останній шанс для пацієнтів, які не реагують на традиційні методи лікування. Це спонукає регуляторні органи використовувати прискорені процедури схвалення, які вимагають менше наукових доказів, що викликає занепокоєння щодо надійності таких підходів.
Ризики та рекомендації
Аналіз показав недоліки у наукових статтях про психоделіки, включаючи перебільшення їхньої користі та неврахування обмежень подвійних сліпих протоколів. Автори дослідження наголошують на необхідності більш жорсткого регулювання та поліпшення протоколів клінічних випробувань для забезпечення безпеки пацієнтів.
Читайте також: Психічне здоров’я на роботі: як його зберегти
