Через повномасштабне вторгнення у 2022 році дитячі будинки інтернатного типу з прифронтових регіонів евакуювали в безпечні місця. 94 з них перемістили в межах України, а 196 – за кордон. Щоб перевірити, чи дотримуються прав дітей в евакуйованих інтернатах за кордоном, представники офісу омбудсмена здійснили понад 600 моніторингових візитів за 2024 рік до Австрії, Італії, Швейцарії та інших країн розміщення таких закладів. Результати цих перевірок представили на виїзному засіданні Комітету гуманітарної та інформаційної політики ВРУ в Центрі захисту прав дитини.
Читайте також: Масаж – не панацея. Які існують проблеми фізичної реабілітації пацієнтів зі сторони фізичних терапевтів?
Італія
До Італії було евакуйовано 398 дітей. Станом на грудень 2024 року там перебувають 245 дітей. Україна не може їх повернути, адже Італія встановила контроль над цими дітьми – вона передала їх під опіку в сім’ї і відмовляється повертати. Це питання мають вирішити на двосторонніх перемовинах.
“На жаль, ні Міністерство соцполітики, ні Офіс Омбудсмена, ні народні депутати, які мали окремі комунікації з колегами з Італії, не змогли домогтися повернення дітей. Сьогодні ми мусимо констатувати, що 245 дітей перебувають в італійських сім’ях або в закладах, до яких нас немає доступу, і навіть незважаючи на проведений моніторинговий візит, ми не змогли, провести індивідуальну оцінку потреб”, – зазначила представниця Уповноваженого з прав дитини Ірина Суслова.
Австрія
В Австрії ситуація дещо краща. Діти перебувають у більш-менш належних умовах. Але під час моніторингового візиту зафіксували порушення прав дітей, в тому числі дітей з інвалідністю та дітей з особливими освітніми потребами.
Освітній процес не організований належним чином. Є порушення прав дітей з інвалідністю. Також є проблема з боку українських супроводжуючих осіб. Наприклад зловживання алкоголем, жорстоке поводження з дітьми, насильство. В Австрії перебуває Кіровоградський будинок дитини – 60 дітей. Однак 37 дітей не вдається повернути в сімейні форми виховання. Незважаючи на те, що Національна соціальна сервісна служба вже отримала документи від потенційних батьків та надіслала їх австрійській стороні. Однак австрійська сторона не дає жодних офіційних відповідей, скомунікувати з нею неможливо. Більше того, останній візит було призупинено і перенесено дату візиту у зв’язку з тим, що Австрія не бачать необхідності, щоб уряд України мав право здійснити індивідуальну оцінку потреб.
“Це системна проблема, яка потребує негайного вирішення. Адже після трьох років перебування дітей на території цих країн, уряди можуть відмовити повертати дітей. Мовляв, вони вже інтегрувалися, адаптувалися і їм краще буде тут. Але у нас залишилось ще трохи часу, щоб виправити цю ситуацію”, – підкреслює Ірина Суслова.
Читайте також: Стартувала “Тепла зима”: як отримати одноразову грошову допомогу
Німеччина
В Німеччині перебуває Києво-Святошинський центр соціально-психологічної реабілітації. Там є діти зі складними формами інвалідності. Сьогодні в Україні немає жодного закладу, який міг би створити для них безпечні умови.
У Німеччині рівень медичної допомоги, супроводу, реабілітації, забезпечення освітнього процесу на такому високому рівні, що ті діти, які до початку повномасштабного вторгнення не говорили, там починають говорити, а дехто навіть пішов у школу. А ті, хто не рухався, починають сидіти і вчаться ходити. “Більшість супроводжуючих осіб кажуть, що не зможуть працювати в Україні після того рівня, який вони побачили в Німеччині, – зазначає Ірина. – Це питання не тільки ресурсів, але й ставлення до дитини. Там не сприймають дитину, як річ. Там сприймають дитину, як людину, просто маленьку, в якої є потреби. Відтак завдання людей, які її оточують, забезпечити реалізацію цих потреб”.
“Однак ми втратили контроль над цим евакуйованим закладом так само, як і над іншими. Це трапилося через фізичне насильство щодо дітей з боку українських супроводжуючих осіб. Німецька сторона відправила цих осіб назад в Україну, а дітей розподілила по різних закладах, які не відповідають на запити Національної соціальної сервісної служби”.
Туреччина
На сьогодні в Туреччині залишається 20 дітей. Це хороша новина, тому що ті проблеми, які були виявлені під час першого моніторингового візиту в березні 2024 року, частково вирішилися. Протягом півроку 80 дітей повернули в сімейні форми виховання. Це були діти з Дніпропетровщини.
“В Туреччині українські діти перебували в двох локаціях. Одна із них – це готельний комплекс, на території якого перебували понад 200 дітей. Там ми виявили вагітних дівчат, відкрили кримінальні провадження, адже у персоналу відбувалися сексуальні контакти з дітьми. До того ж, взагалі був відсутній освітній процес. Діти з особливими освітніми потребами і з інвалідністю взагалі не отримували жодного супроводу. В цій локації були двоє дітей, які не могли самостійно пересуватися. Персонал змушував інших дітей доглядати за ними. Це породжувало агресію і булінг серед дітей”.
Дітей у Туреччині, на жаль, не вдалося розселити так, щоб вони залишалися під контролем України, тому було ухвалено рішення повернути їх назад. Зараз цей процес ще триває. Дітей приймають на території Закарпатської області, надають їм необхідну допомогу, знайомлять із потенційними батьками. Уже є 40 кандидатів на усиновлення.
Польща
“Щодо Польщі можна говорити дуже багато, окремо про кожен заклад. Значні проблеми в Ольштині, де перебувають два ЦСПР із Запоріжжя. Там було зафіксовано фізичне, сексуальне насильство, застосування психотропних препаратів як покарання. Є випадки втеч дітей, коли їх оголошували в розшук, знаходили і повертали”.
Ситуація в Ольштині дійшла до таких масштабів, що омбудсмен Польщі викликав туди поліцію. Було проведено опитування понад 30 дітей, які засвідчили порушення їхніх прав. Зауважу, що 99% випадків сексуального насильства щодо дітей здійснюють наші супроводжуючі особи. І це найстрашніше. Адже ці люди робити це в Україні і продовжили за кордоном, не розуміючи, що можуть понести відповідальність за це.
Наприклад в Ольштині відсторонили двох керівників закладів. В одного навіть вилучили паспорт. Також відсторонили дев’ять супроводжуючих.
Не менш жахлива ситуація в Морині. Навесні, влітку й на початку осені діти живуть у вагончиках на території готельного комплексу. У зимовий період діти живуть в нормальних умовах у самому комплексі, але влітку польський уряд надає путівки польським дітям. І наших дітей переселяють у вагончики. Вночі там дуже холодно, а в день спекотно. Дітей замикають зовні, не дозволяють виходити. Також застосовують психотропні препарати. І так наші діти живуть майже три роки.
У Морині та Ольштині ситуація змінюється на краще, однак дуже повільно.
Швейцарія
“У Швейцарії з правами дітей усе гаразд. Однак ми втратили контроль над Краматорським закладом через застосування фізичного насильства щодо дітей. Швейцарська сторона відсторонила всіх супроводжуючих осіб, а також не дозволила їх замінити”.
“Головна проблема в комунікації Служби у справах дітей із керівництвом закладів, відсутність контролю їхньої роботи, – розповідає Ірина Суслова. – Військово-цивільні адміністрації, профільні заступники, на жаль, не звертають на це уваги, не здійснюють візитів. До слова, протягом двох років жоден заступник профільного губернатора не з’їздив і не подивився, як там діти, які знаходяться за кордоном і за яких він несе безпосередню відповідальність, адже військово-цивільна адміністрація прийняла рішення про евакуацію або релокацію того чи іншого закладу. Має значення і відсутність графіків чергувань супроводжуючих. Люди вигорають. Хтось із них втратив житло на окупованій території, у когось загинув рідний. Та й постійно проживати з дітьми за кордоном і не мати відпусток чи вихідних – це фізично чи психологічно важко. Зокрема через це відбуваються порушення, які ми фіксуємо”.
Важливо зазначити, що за кордоном у вихованців закладів народжуються нові діти. Було зафіксовано декілька випадків, коли супроводжуючі особи навіть не звернулися до консулів, не зробили свідоцтва про народження цих дітей.
“Отже, нам потрібно затвердити алгоритм реагування на випадки насильства. Забезпечити розслідування та притягнення до відповідальності кривдників. Потрібно організувати роботу з компетентними органами приймаючої сторони кожної держави. Для проведення індивідуальної оцінки потреб дітей у кожному евакуйованому закладі”.
Читайте також: “ВІЛ – це не крапка, а кома”: як Україна бореться з епідемією навіть у часи війни
