Володимир Зеленський в інтерв’ю для Kyodo News, яке опублікував Офіс президента сказав, що у війні загинуло менше ніж 80 тисяч військових. Це була відповідь на заяви журналістів The Economist, які озвучили набагато вищі цифри. Крім того, вони вважають, що після повномасштабного вторгнення росії в Україну понад 400 тисяч військовослужбовців отримали травми, які вже не дозволяють продовжити службу у Збройних Силах України.
Читайте також: Де отримати допомогу людині з інвалідністю: перелік державних реабілітаційних центрів
Зараз з міркувань безпеки українська влада не озвучує точних цифр втрат України у війні, проте, вже сьогодні українці стикаються з проблемами, як фізичними, так і психологічними. Реабілітація ветеранів війни стала однією з найгостріших соціальних проблем для України. Попри зусилля держави та волонтерських організацій, система реабілітації часто не здатна повною мірою задовольнити потреби тих, хто віддав здоров’я заради спільного миру. Ми поспілкувались з фізичною терапевткою центру UNBROKEN – Роксоляною Шміло та Вірою Вороновою, керівницею методологічного сектору навчальної роботи Українського Червоного Хреста і розпитали їх про основні проблеми реабілітації, як для фізичних терапевтів.
“Фізичний терапевт – спеціаліст, який займається відновленням втрачених рухових функцій, або загального функціоналу організму людини. Якщо ці функції неможливо відновити він проводить адаптацію, тобто пристосування до адаптації в житті”, – каже Віра Воронова.
Це означає, що основне завдання фізичного терапевта максимально пристосувати людину до нових реалій її життя. За словами Роксоляни Шміло, з цим часто бувають проблеми саме зі сторони суспільства та пацієнта.
Недостатня обізнаність суспільства
“Необізнаність – пацієнти інші люди, або не знають про фізичну терапію, або не розуміють для чого вона потрібна. Крім того, люди не розуміють важливість фізичної реабілітації саме у процесі відновлення пацієнта. Часто багато громадян вважають, що фізична реабілітація обмежується різними видами масажу і це є панацеєю для всього, а це далеко не так.”, – каже Роксоляна
На думку Віри Воронової такі твердження з’явились після Другої світової війни, але часи, медицина і фізична реабілітація змінились. Зараз працівники сфери охорони здоров’я керуються доказовістю і підходять до реабілітації не тільки стимулюючи кровообіг в організмі. Фізична реабілітація військовослужбовців після поранень, саме після гострої фази може тривати від 1 до 6 місяців. Така реабілітація потрібна, щоб відновити організм після поранення чи інших травм. З людиною працює велика команда фахівців, а саме мультидисциплінарна команда. За словами Роксоляни Шміло, усе більше медичних установ починають формувати такі команди у себе в лікарнях.
Читайте також: Лікарі без кордонів/Médecins Sans Frontières
Хто входить у мультидисциплінарну команду?
- лікар фізичної та реабілітаційної медицини
- фізичний терапевт
- ерготерапевт
- психолог
- психіатр
- невролог
- ортопед-травматолог
- хірург
- терапевти мови й мовлення
- протезисти-ортезисти
Склад команди може варіюватись, адже все залежить від складності реабілітації та потреб пацієнта. З цього випливають інші проблеми. Часто з’являється нерозуміння зі сторони самих медиків, які працюють у лікувальних установах, каже терапевтка Роксоляна Шміло.
“Є ще така історія, що багато де не хочуть долучати фізичних терапевтів, ерготерапевтів до якихось обговорень чи прийняття важливих рішень, які стосуються їхньої роботи. Все через те що частина учасників мультидисциплінарної команди є спеціалістами сфери охорони здоров’я, але вони не закінчили медичні університети.”
Фізичні терапевти сьогодні не навчаються у медичних університетах. Віра Воронова ж пояснює, що упередження зі сторони лікарів можуть бути через різницю у навчанні.
“Кожен вчиться по різному. Якщо медики, які мають диплом медичний, вони знають, як воно вчитись у медичному, коли ти не можеш прогулювати і ти дійсно маєш навчатись, бо це важливо. Згодом ти виходиш спеціалістом, який лікує людей і там головне не нашкодити. Якщо ми говоримо про фізичну терапію, то менше є певного контролю. Саме контролю тих знань, які потрапляють до людини, яка згодом іде до пацієнта. Ті знання, які потрапляють до спеціаліста – вони мають бути контрольовані. Тому, на мою думку, лікарям не подобаються певні речі у фізичних терапевтах, бо ці фахівці пройшли навчання 4-6 років і вже можуть ходити до пацієнта, але насправді, так має відбуватись.”, – каже Віра Воронова.
Саме різниця у навчанні може призводити до конфліктів у функціонуванні команд, які займаються реабілітацією людей. Не всі працівники госпіталів та лікарень навчились працювати в складі мультидисциплінарних команд, але поступово це питання вирішується, вважає Роксоляна Шміло.
Читайте також:Реабілітація в Україні після військових травм: досвід Лікарів без кордонів
Низькі зарплати та відсутність кваліфікованих кадрів
Це ще одна проблема, яку озвучує фізична терапевтка з центру UNBROKEN.
“Такі собі зарплати! В середньому це 20 тисяч гривень на місяць. І така зарплата зберігається попри те, що зараз шалений обіг пацієнтів у медичних установах. Через це мало кваліфікованих фахівців. Ті хто сьогодні працюють, часто, у сферу вже дуже давно. Вони не хочуть розвиватись у нових методиках. Все через вартість навчання та курсів”, – каже Роксоляна Шміло.
І справді, якщо переглянути доступні курси підвищення кваліфікації у мережі інтернет, то вартість стартує від 2 до 15 тисяч гривень. Тривалість навчання теж відрізняється, від п’яти до тридцяти днів навчань. Варто підкреслити, що це тільки поверховий огляд курсів в мережі, а не тривале навчання наживо. Тож справді, із зарплатою у 20 тисяч гривень досить складно підвищувати кваліфікацію фахівця, який займається реабілітацією пацієнтів. Віра Воронова каже, що окрім платних є ще і безоплатні ресурси де можна брати знання, головне – це бажання спеціаліста. Як приклад Physiopedia – це ресурс де є вебінари та навчання для фізичних терапевтів, часто, безоплатне.
“Фізичні терапевти мають здавати перекваліфікацію своїх знань, тобто підтверджувати свої знання для того, щоб підтвердити ту ліцензію, яку вони мають, щоб вести практичну діяльність. Знання, які мають наші спеціалісти – вони чудові, але багато знань приходить ще ззовні й треба наздоганяти едукаційні рівні, щоб не нашкодити людям з якими працюєш. Ліцензування обов’язкове і безоплатне, а навчання вже за власні кошти чи кошти установи, організації в якій працює фахівець.” – говорить Віра Воронова.
Корупція у медичній сфері
Окрім освіти та самоосвіти фізичних терапевтів, на думку Роксолани Шміло, прослідковується ще одна проблема – присутність хабарів
“Здебільшого чому відмовляються від роботи в мультидисциплінарній команді? Це суто моя думка, у нас далі присутнє хабарництво. Здебільшого це стосується цивільних осіб, бо з військовими трохи простіше. Лікарі, фізичні терапевти, медичні працівники не вимагають з військового грошей, бо це може викликати суспільний розголос та обурення.”
Щоб розв’язати цю проблему, фізична терапевтка Роксолана Шміло каже, потрібно, щоб керівництво лікарень, головні лікарі впроваджували у своїх закладах нові методи проти корупції, щоб вони не існували тільки на папері, але і реально працювали. Щодо інших проблем, то працівникам охорони здоров’я потрібно вчитись працювати один з одним. Частіше проявляти емпатію, без заздрісних і бюрократичних історій, адже головне – це допомогти пацієнту відновити свій фізичний та моральний стан.
Читайте також: Україна розвиває реабілітаційну систему: Віктор Ляшко окреслив досягнення та плани
