“ВІЛ – це не крапка, а кома”: як Україна бореться з епідемією навіть у часи війни

До Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом БО “100% Життя” провів масштабну кампанію «ВІЛ – це не крапка, а кома». У непростих умовах війни й економічних викликів наша держава демонструє стійкість у боротьбі з епідемією ВІЛ. Цьогорічний захід став платформою для діалогу між урядовцями, медиками, міжнародними партнерами та громадськими організаціями, які об’єднують зусилля заради досягнення глобальних цілей.

Читайте також: В Україні створюються центри лікування болю: перші кроки до відновлення військових та цивільних пацієнтів

Значення кампанії

Головний меседж кампанії — підкреслити, що діагноз ВІЛ не є вироком.

– Всі страхи і міфи породжені нестачею інформації. Тому сьогодні ми вибрали саме такий слоган. Адже завжди ми ставимо кому в реченні, коли хочемо продовжити щось. І сьогодні ми хочемо, щоб життя продовжувалося, – сказав директор з комунікацій БО “100% Життя” Максим Ровінський.

Кампанія спрямована на боротьбу зі страхами та міфами навколо ВІЛ, що здебільшого виникають через брак інформації. За словами організаторів, завданням є не лише подолання епідемії, а й зміна суспільного ставлення до людей із ВІЛ.

Читайте також: Ближче, ніж ви думаєте. Про домашнє насильство в Україні

Виклики та досягнення

Генеральний директор Центру громадського здоров’я Михайло Росада наголосив, що навіть у складних умовах війни Україна зберігає доступ до антиретровірусної терапії та профілактичних програм для 137 тисяч ВІЛ-позитивних пацієнтів.

– Щороку в Україні реєструється близько 11 тисяч нових випадків ВІЛ-інфекції. Але, попри всі виклики, ми забезпечуємо діагностику, лікування та профілактику. Це можливо завдяки медичному персоналу, громадським організаціям та міжнародним партнерам, — підкреслив Росада.

Матіас Шмалі, координатор системи ООН в Україні, відзначив успіхи України в боротьбі зі стигматизацією та дискримінацією, пов’язаними з ВІЛ.

– Це не лише про охорону здоров’я, але й про права людини. Україна долучилася до глобального партнерства, що сприяє створенню правової бази для ефективного реагування на епідемію, — додав він.

Читайте також: Реабілітація в Україні після військових травм: досвід Лікарів без кордонів

Міжнародна підтримка

Гуманітарна допомога від PEPFAR, Глобального фонду та інших донорів залишається ключовою для підтримки програм лікування та профілактики в Україні. За словами Михайла Радуцького, голови Комітету Верховної Ради з питань здоров’я нації, прийняття нових законів дозволить закуповувати ліки з прекваліфікацією ВООЗ, що зробить терапію доступнішою для українців.

– Ми сподіваємося, що завдяки підтримці міжнародних партнерів та розширенню законодавчих можливостей українці з ВІЛ отримають більше якісних ліків за нижчими цінами, — зазначив Радуцький.

Читайте також: Соціальний захист під час війни: що передбачив бюджет-2025

Нові виклики: війна та міграція

Війна принесла нові виклики у боротьбі з ВІЛ. Через переміщення населення доступ до медичних послуг у прифронтових регіонах ускладнився.

– Наші мобільні бригади вже відвідали понад 300 населених пунктів, допомагаючи тим, хто перебуває у зоні ризику. Це життєво необхідна робота, особливо зараз, коли зима обіцяє бути складною, – зазначив заступник директора Альянсу громадського здоров’я Павло Скола.

А директорка Фонду Олени Пінчук Олена Сердюк додала:

– Наш фонд зосередився на підтримці військовослужбовців. Вони потребують не лише захисту на фронті, а й доступу до лікування та діагностики.

Читайте також: Як отримати інвалідність після поранення: детальна інструкція

Перспективи

Головною метою залишається повне подолання епідемії до 2030 року. Усі спікери закликали до єднання зусиль держави, громадськості та міжнародних партнерів для досягнення цієї мети.

– Ми не повинні ставити крапку у боротьбі з ВІЛ, ми продовжуємо цю роботу задля життя кожного, — підсумував директор CDC в Україні Ерзер Борислай.

Усі учасники заходу висловили впевненість, що завдяки спільним зусиллям Україна зможе вистояти та перемогти не лише на полі бою, але й у боротьбі з епідемією ВІЛ.

Читайте також: “Не хочу перетворюватись на Епіцентр”. Історія Вікторії, яка робить тарілки для військових з ампутаціями