З кінця вересня 2024 року військові дії Ізраїлю в Лівані загострили гуманітарну ситуацію на Близькому Сході, що й без того знаходився в кризовому стані. Через цей конфлікт понад 1,2 мільйона людей покинули свої домівки, а десятки тисяч тепер намагаються залишити країну.
Ця ситуація створює для Європейського Союзу (ЄС) великі виклики, зокрема через обмежені можливості для легальної міграції та наявність великої кількості людей, що вже прагнуть потрапити до Європи. Це нагадує кризу 2015 року, коли Європа зіткнулася з хвилею біженців, головним чином із Сирії.
HMH переказує головні тези з дослідження доценту Університету IE Бара Мікаїла.
Біженці з Лівану втікають до Сирії
Ще з 2011 року, після початку конфлікту в Сирії, Ліван став домівкою для 1,5 мільйона сирійських біженців. Сьогодні, внаслідок військового конфлікту між Ізраїлем та Ліваном, ситуація змінилася: тисячі сирійців та самих ліванців тепер перетинають кордон у зворотньому напрямку – в Сирію.
Станом на жовтень 2024 року близько 425 000 людей уже втекли з Лівану до Сирії, рятуючись від небезпеки. Ще близько 16 700 ліванців шукали притулок в Іраку. Але ці переміщення часто є лише першим етапом подорожі, адже більшість із них сподіваються зрештою дістатися Європи, шукаючи кращих умов для життя.
Читайте також: Освітня стипендія ім. Альберта Ейнштейна (ДАФІ) для біженців в Україні
Політичні та економічні виклики Європи
Європейський Союз і його країни-члени наразі перебувають у складному становищі. З одного боку, європейські країни мають можливість та ресурси, аби прийняти біженців, як це вже було в 2015 році, коли Німеччина прийняла понад мільйон сирійців. Багато з них нині роблять внесок в економіку, працюють та підтримують населення, що старішає. Однак, за останні роки політичний ландшафт змінився: дедалі більше людей виступають проти прийому нових мігрантів.
Зростаюча підтримка антиміграційних партій у Європі створює політичний тиск, і країни прагнуть обмежити кількість нових біженців. Після виборів до Європарламенту 2024 року консервативні та праві партії зміцнили свої позиції, що посилило заклики до суворішого контролю кордонів.
Читайте також: Естонська рада у справах біженців розпочала реалізацію “Програми екстреної підтримки засобів для існування”
Дії ЄС щодо кризи біженців
Європейський Союз намагається знайти баланс між гуманітарною підтримкою біженців і захистом своїх кордонів. Протягом 2024-2025 років ЄС обіцяв переселити 31 000 біженців, проте це дуже мала кількість, враховуючи, що в країнах Близького Сходу та Північної Африки близько 16 мільйонів людей потребують переселення.
Європейська міграційна політика тепер передбачає низку заходів, як-от фінансова допомога країнам, що приймають біженців, а також підтримка облаштування центрів для мігрантів за межами ЄС. Однак, такі центри часто призводять до порушень прав людини, оскільки мігрантів іноді незаконно повертають до країн походження.
Читайте також: Уряд України ухвалив нові постанови для підтримки міграційних послуг та освітніх установ
Майбутнє міграційної політики ЄС
Незважаючи на складнощі, Європа має приклади успішного досвіду інтеграції біженців. Наприклад, Німеччина змогла залучити сирійських біженців до своєї економіки, показавши, як міграція може стати корисною за умови правильного управління. Однак політичний опір ускладнює впровадження подібних програм у інших країнах.
Для успішного подолання цієї кризи ЄС потрібно розширити легальні шляхи міграції, створити програми переселення та видавати гуманітарні візи для людей із Лівану. Додатково потрібно збільшити фінансову допомогу Лівану та сусіднім країнам, щоб запобігти масовому виїзду населення. Координація між країнами ЄС також буде важливою для збереження як безпеки, так і поваги до гуманітарних принципів.
Політика, яка сприятиме стабілізації Близького Сходу та розвитку, зокрема через дипломатію та підтримку економіки регіону, може допомогти зменшити потоки мігрантів у Європу. Це вимагає від ЄС не лише фінансових ресурсів, а й активної дипломатичної участі, яка запобігатиме кризам та зменшуватиме кількість людей, змушених залишати свої домівки.
Читайте також: ВПО роблять важкий вибір, опиняючись перед дилемою: жити в умовах окупації чи в злиднях без підтримки держави, – Шуляк
