“В Україні зменшується кількість внутрішньо переміщених осіб”, – стверджує Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець.
І ні, після цієї фрази не потрібно відразу аплодувати і радіти за наших співгромадян. ВПО стає менше не тому, що вони знаходять новий дім на контрольованій території. Вони просто повертаються в окупацію. Роблять свій важкий вибір, опиняючись перед дилемою: жити в умовах окупації чи в злиднях без підтримки держави – вони повертаються на ТОТ.
Фактично державна політика в питанні підтримки ВПО повністю провалена і як фіговий листок прикривається копійчаними виплатами.
Читайте також: Схід SOS: вилучення коштів ВПО – це загроза правам людини
Головна і базова потреба ВПО – це власне житло. Допомогти мали б дві державні програми – єВідновлення та єОселя. Більше того, вони навіть синхронізовані: сертифікат можна використовувати як перший внесок за іпотекою. Звучить потужно, але це тільки на папері.
Державна іпотечна програма єОселя своїми умовами просто недоступна для ВПО, з яких лише одиниці змогли нею скористатися.
єВідновлення на 2025 рік взагалі не передбачає державного фінансування, тільки відносно невеликі кошти від міжнародних донорів. Та й навіть якби вони були, виплат за житло на ТОТ за програмою єВідновлення, незважаючи на успішний Мелітопольський експеримент, немає. Коли будуть? Ніхто не знає.
Читайте також: Коли гроші за безоплатне харчування надійдуть до шкіл
У цей час окупант розгортає масштабну інформаційну кампанію. Звісно, в цій кампанії більше брехні та дезінформації, але вже зараз пропонується по 45 тис. рублів компенсації за квадратний метр зруйнованого житла.
А ми тим часом проводимо безкінечні форуми та круглі столи щодо повернення українців із-за кордону, закликаємо створювати умови, щоб після війни мільйони повернулися.
Зараз відбуваються робочі дискусії стосовно бюджету на 2025 рік. Я та Комітет держвлади, місцсамоврядування, регрозвитку та містобудування подали правки, щоб передбачити фінансування єВідновлення. Результат поки що, як біг на місці — зусилля є, а просування немає.
Якщо не змінити підхід до питання ВПО, ми отримаємо частину суспільства, яка буде сповнена ненавистю до всіх, людей, які у власній країні стали непотрібними. Наслідки такого ставлення будуть відчуватися навіть через покоління і передаватимуться у спадок як приклад того, як держава може “піклуватися” про своїх людей.
Читайте також: Україна є найбільш замінованою державою світу – вплив російського вторгнення на довкілля