Директорка Greenpeace Україна Наталія Гозак: “Після війни має залишитися країна, придатна для життя наступних поколінь”

Директорка українського офісу Greenpeace Наталія Гозак має багатий досвід роботи в екологічних організаціях, серед яких WWF та “Екодія”. Зараз Наталія очолює Greenpeace в Україні і розповіла HMH про специфіку діяльності організації, її програми та проєкти, а також про виклики, з якими доводиться стикатися в процесі роботи.

---

Greenpeace Україна в Портретах

---

Довкілля — це моє

– Як прийшли до роботи в гуманітарній сфері?

– Я власне ніколи і не працювала в іншій сфері. З самого початку, в старших класах, зрозуміла, що довкілля — це моє. І здобула освіту в Києво-Могилянській Академії за спеціальністю екологія та захист навколишнього середовища. Почала працювати не відразу за напрямком захисту довкілля, але скоро до того прийшла.

Перше місце роботи — програма розвитку ООН в освітньому напрямку, потім вже була робота пов’язана з довкіллям. Але завжди в громадських організаціях чи гуманітарних. Тому не дуже себе бачу в якихось інших.

– В яких організаціях працювали?

– В першій я була співзасновницею – на базі університету Києво-Могилянська академія ми там створили «Зелену хвилю», яка і досі успішно працює.

А потім я приєдналася до Всесвітнього фонду природи (WWF). Спочатку це був польовий проєкт в Україні, а потім вже створили повноцінний офіс. Ми пройшли шлях від окремих людей, які працюють віддалено в рамках кількох проектів, до створення організації, юридичної особи, команди і повноцінного офісу WWF в Україні.

Після WWF я прийшла в Центр екологічних ініціатив “Екодія” і понад три роки очолювала команду. Там була неймовірна, але дуже інтенсивна робота. Це дуже шалені темпи, весь час багато всього несеться. У 2019 році я почала працювати, у 2020 стався Covid-19, у 2022 – повномасштабне вторгнення. І це просто було забагато для мене. Я не могла далі продовжувати в тому темпі й звільнилася, щоб видихнути та відпочити. І тут якраз була нагода долучитися до Фонду захисту тварин (IFAW), де був дуже повільний темп, мало навантаження. Ось це був для мене відпочинок.

Ще з 2022 року в “Екодії” я почала співпрацювати з Грінпісом. Вони відразу відреагували [на повномасштабне вторгнення РФ] і звернулися з запитом, яка допомога нам потрібна, що вони можуть зробити.

Тоді  вони робили багато цікавих і непублічних речей, які допомагали якраз громадському руху, громадському сектору.

У 2023 році вони вирішили формувати офіс в Україні і я запропонувала їм допомогу. Для мене це був дуже позитивний досвід співпраці.

В момент, коли стало зрозуміло, що буде потреба в керівнику, я подумала, що мої навички, мій досвід – це те, де я можу зараз допомогти, щоб в Україні з’явилася  така організація.

– Якими досягненнями ви найбільше пишаєтеся?

– Пишаюся, що WWF в Україні з’явився повністю як організація. Це точно не моє особисте досягнення, але я значною мірою долучилась до цього.

Так само дуже рада, що інша громадська організація «Зелена хвиля», теж у витоках якої я стояла, досі працює. Вона досить активна, навіть в університеті все ще є ініціатива, яка теж працює з того нашого поштовху «Зеленої хвилі».

«Екодії» теж, впевнена, що гарно допомогла розвинутися. Я думаю, що в кожній з цих організацій мій внесок сприяв тому, щоб в Україні діяла ціла низка громадських екологічних організацій.

На відміну від такої концепції, коли керівник стає центром, зав’язує на себе все, я вважаю, що має бути навпаки. Розбудовуєш процеси, більш інституційні, і ці процеси далі працюють без тебе. І оце, я вважаю — успіх, якщо ти його відпускаєш, і організація самопідтримна. Люди можуть змінюватися, але робота і цілі далі рухаються.

Читайте також: Заступник головного координатора “Лікарів без кордонів” в Україні Андрій Славуцький: наша задача – підтримати доступ до гідної медицини

Наша робота має сенс для підтримки демократії в країні

– Що мотивує вас продовжувати працювати в гуманітарній сфері?

– Змінювати світ на краще. В комерційній сфері ти допомагаєш комусь заробляти гроші. Тобто це основна мета, щоб потім хтось заробив гроші, навіть надаючи якісь корисні послуги чи щось додаткове створюючи, але головна мета незмінна. А я вірю в те, що і наше довкілля, і людина, потребують  значно більше уваги і розуміння того, як ми впливаємо на довкілля, що треба зробити, щоб це змінилося. Тому робота в екологічній організації є ціннісною, вона про те, як змінювати світ. І це мене надихає.  

– Як війна змінила ваше бачення від своєї роботи?

– У 2022 році, і у мене особисто, і в “Екодії”, де я працювала, було відчуття, що наша діяльність втратила сенс. Здавалося, що всі зусилля мають бути спрямовані на війну, і це правильно.

Але згодом ми зрозуміли, що війна — це надовго. І коли вона закінчиться, має залишитись країна, де зможуть жити наступні покоління й куди захочуть повертатися біженці. І це не може бути спустошена і забруднена земля.

З іншого боку, громадський рух — це основа демократії, а захист довкілля — важлива його частина. Тому я переконана, що наша робота має сенс для підтримки демократії в країні.

– Які навички важливі для роботи у вашій сфері?

– Людина з будь-якими навичками може працювати. Головне – це мотивація та бажання.

Екологія – це не та сфера, де просто відпрацьовують від 10 до 18, отримують зарплатню і на цьому все. Це, передусім, втілення мрії, бачення, і, відповідно, націленість на результат. Це про те, щоб стати рушієм, частиною великих змін у спільноті однодумців. Ти маєш бути впевнений для чого ти тут. Якщо у людей немає мотивації працювати задля мети, то навряд вийде щось гарне. 

– Які книги порадите?

– Мене дуже вразила “Фундація” Айзека Азімова. Він геній. Я тільки нещодавно її прочитала і вона мене дуже зачепила.

– Чим ви надихаєтеся?

– Це може бути пафосно, але ось такі люди, як Махатма Ганді чи Мартін Лютер Кінг. Їх життя є прикладом того, як  ненасильницький супротив змінював системи. 

– Щоб ви зробили, якби не було війни?

– Я б далі в “Екодії” працювала. Я думаю повномасштабне вторгнення змусило мене шукати більш активістське середовище. WWF більше про діалог, спілкування з владою, позитивні рішення. “Екодія” більш протестна, ми організовували мітинги, ходили на марші. А Greenpeace – це організація максимально націлена на активізм та дії.. 

– Коли стається жах рівня влучання по Охматдиту, кому ви телефонуєте першим?

– Родині звісно.

Читайте також: Вікторія Тітова: “Місто – це не просто будівлі. Це про життя”

Цього року почалася нова ера Greenpeace в Україні

– Розкажіть про вашу організацію і які її цілі?

– Greenpeace виник у 1971 році в Північній Америці як протест проти ядерних випробувань. Тоді невеличка група активістів попливла на старому рибальському човні під назвою Greenpeace до узбережжя Аляски до місця проведення випробувань. Ця сміливість вразила весь світ. У 1975 році Greenpeace відкрив свій перший офіс у Ванкувері та розпочав найвідомішу кампанію проти комерційного полювання на китів – це діяльність заборонена і по сьогодні.  Відтоді сміливі акції та кампанії почали захоплювати все більше людей по всьому світу і сьогодні Greenpeace діє в шістдесяти країнах і об’єднує понад 3 мільйони прихильників.

Глобально наша ціль — ненасильницьким шляхом захищати довкілля. Розробляти конкретні кроки на шляху до цього і втілювати їх у життя. В Україні організація вперше з’явилася наприкінці 1980-х, у відповідь на Чорнобильську катастрофу. З вересня цього року почалася нова ера Greenpeace в Україні — у відповідь на повномасштабну війну. Зокрема, з 2022 у рамках проекту команда працювала над зеленим відновленням України, зараз ми продовжуємо цей напрям і плануємо більш широко і голосно адвокувати зелені рішення для нашої країни. Ще один наш поточний напрям — розслідування злочинів росіян на окупованій Запорізькій АЕС.  

– Скільки у вас персоналу і яка структура?

– В Україні дуже проста структура – поки  наша команда складається з 8 людей, це кампейнери, залучення та комунікації. 

По структурі більш глобальній: Greenpeace Україна є частиною Greenpeace Центральної та Східної Європи, ми є під їхньою парасолькою, але діємо незалежно як українська організація. Також  є Greenpeace International – вони базуються в Нідерландах і опікуються питаннями, що обʼєднують організації по всьому світу. Для нас дуже важлива співпраця із колегами по всьому світу — це допомагає нам поширювати правду про життя в Україні і злочини росії якомога ширше.

– Які програми та проєкти для вас зараз пріорітетні?

– В Україні наша головна програма – “Зелене відновлення України”. З неї почали колеги з Greenpeace працювати ще у 2022 році. І ось ми продовжуємо. Це робота над тим, щоб в процесі відбудови України використовувалися не  старі підходи, а нові, зелені технології. Енергоефективність, відновлювальні джерела енергії – оце ми бачимо задачею. У 2022 році міжнародна команда Greenpeace  створила пілотний проєкт — реконструкцію невеличкої амбулаторії в Горенці (Київська область). Вона постраждала від окупантів на початку вторгнення. А сьогодні є повністю енергоефективною і не боїться блекаутів завдяки сонячній електростанції та тепловому насосу. Пацієнти завжди можуть потрапити на прийом і випити гарячий чай, зарядити телефони. А лікарі впевнені, що їх вакцини у безпеці, а робота не зупиниться. Ми дуже пишаємося цим проектом, бо він став наочним прикладом того як в умовах російських атак на енергетику треба відбудовувати критичну інфраструктуру. Він надихнув на зелену відбудову й інші громади.   

– Чи бачите ви результати вашої роботи?

– Ось це якраз був один з перших таких проєктів і він був дуже вдалим по часу – на початку 2023 року ми його вже завершили. Це був пілотний проєкт, який зацікавив МОЗ, чиновників, муніципалітети, ОДА. Ми хотіли показати, що він був зроблений не за космічні кошти. Вартість реконструкції системи опалення та встановлення сонячних панелей – 56 тисяч євро.). За ці гроші ми забезпечили майже все електропостачання в літній період. Тепловий насос економить 43 % комунальних витрат на опалення, до 150 днів на рік амбулаторія може жити виключно на сонячній енергії. Проєкт дав економію і незалежність.

Ми продовжили цю роботу і в інших муніципалітетах. Але ми не є донорською організацією, тобто ми хочемо запустити “зелену” ідею, що це важливо, це реально і показати як вона може працювати 

Зараз ми будемо більше говорити про важливість зеленого відновлення.

Читайте також: Інна Іваненко: “Пацієнт української лікарні не повинен платити з власної кишені”

Не можна витрачати кошти зараз на проєкти нових атомних станцій

– Чи є у вас партнери?

– Звісно, партнери є. В роботі із зеленим відновленням – це муніципалітети та організації, що займаються відновленням. Але у нас є ще другий напрям роботи – про негативні приклади, яких не має бути у зеленому відновленні, а саме ядерної енергетики.

Ми переконані, що не можна витрачати кошти зараз на проєкти нових атомних станцій. Це дуже довго, дорого і ризиковано.

Ще з 2022 року почали моніторинг ядерних загроз в Чорнобильській зоні та навколо окупованої росіянами ЗАЕС. Ідея була в тому, щоб показати загрози, які війна несе для обʼєктів ядерної енергетики – ми переконані, що розвиток нових об’єктів ядерної енергетики не варіант для України і загалом для світу, 

Ось в рамках цього другого ядерного блоку роботу у нас є чудові партнери Save Dnipro, які фокусуються на системах моніторингу показників довкілля. Вони розробили унікальну систему SaveEcoBot, яка у тому числі інформує про радіаційний фон по всій Україні. 

– Чи залучаєте ви волонтерів?

– Ми почали. Це теж дуже потужна частина роботи Greenpeace у світі. Є неймовірні волонтерські програми, активісти, які роблять прекрасні речі. Але ми тільки починаємо цей процес в Україні.

Цього року провели багато заходів для залучення людей, які не були знайомі з довкіллєвою сферою. Також у  нас скоро буде відкриватися молодіжний центр, де буде об’єднання, просвітництво та обмін досвідом для всіх, кому небайдужа еко-тематика. 

– Як стати вашим співробітником або волонтером?

– Коли у нас зʼявляються вакансії, ми їх  розміщуємо на сайті та у соціальних мережах. Ось так і шукаємо людей або волонтерів. Якщо підписатися на наші соцмережі, то ви точно дізнаєтеся про такі можливості .

– Які труднощі на шляху реалізації ваших проєктів?

– Особливість Greenpeace у тому, щоб бути незалежними, ми не беремо грошей від бізнесу чи держустанов. Все фінансування, яке йде від держав, в тому числі і ЄС, не використовуємо. Ми майже повністю покладаємося на індивідуальні пожертви людей.

Ось в цьому і є повна свобода, бо ти робиш те, що потрібно і що має значення.

Але в Україні ще немає фандрейзингової  програми, тому в цьому є певні складнощі. Але все попереду.

– Які ключові проблеми у вашій сфері?

– Це безумовно війна. Вплив війни на довкілля, можливість відновлення природи під час війни і після неї. 

Зеленій відбудові заважають стереотипи. Ось, наприклад, люди думають, що купити генератор простіше і зрозуміліше, ніж інвестувати у більш складні системи – сонячні панелі та акумулятори. А це не так: може на початку сонячні електростанції і будуть дорожчими, але на перспективу вони економитимуть чимало грошей, як для приватного домогосподарства, так і для лікарень, шкіл, садочків. Проблема ще у тому, що наразі немає політичного розуміння вигод від зеленої енергетики, фокус на “швидкі рішення”. Але навіть у війну держава має мислити стратегічно, а зелена енергетика – це енергонезалежність нашої держави, адже тепло сонця чи землі ракетами і дронами не знищити.

– Чи зміниться ваш вектор діяльності у майбутньому?

– Безумовно. Буде ж перемога і відбудова закінчиться. Я дуже хочу, щоб ми працювали з охороною довкілля, екосистем, захистом біорізноманіття. Там дуже багато чого робити, ось навіть на прикладі Свидовця — гірського масиву в Карпатах, що хотіли забудувати під лижний мега-курорт.

Ще є проблема з видобувною галуззю і проєктами, які робляться з порушенням вимог охорони довкілля, які значною мірою впливають на екосистеми, на здоровʼя людей. Це все також потребує належної уваги.

Я впевнена, що з часом Greenpeace буде мати можливість активно протестувати проти таких проєктів, виступати і підтримувати активне суспільство, яке готове протестувати, коли порушуються їх права на чисте довкілля.

– Що б ви хотіли бачити в ідеальній країні?

– Критичне мислення у людей.

Інтеграцію в освіту базового розуміння питань екології: як ми впливаємо на довкілля, в чому проблема з пластиком, чому відбувається зміна клімату, що не так із видобувними галузями. 

А ще одне – державну регуляцію в екологічній сфері. Бо вільний ринок тут не працює і саме держава має вводити та контролювати обмеження, які захищають довкілля від надмірного і несталого використання. 

– Які у вас шляхи фінансування?

– Як я казала, основний шлях – це індивідуальні пожертви людей з усього  світу. В Україні ми не маємо такої системи, тому пожертви збираються в інших країнах і нам надається підтримка. Також ми отримуємо фінансування за рахунок грантів від приватних фондів, які поділяють наші цінності.

– Чи проходите ви аудити?

– Так, звісно. Щорічний аудит всієї фінансової системи. Кожного разу обовʼязково наймається стороння аудиторська компанія, яка проводить фінансовий аудит. Це завжди зовнішній аудитор і обовʼязково щорічний.

– Як кожен може зробити внесок у вашу справу?

– Вести дружній до довкілля спосіб життя. Як мінімум користуватися багаторазовими чашками для покупки кави або чаю. Як максимум — вивчати й використовувати зелені технології, за якими майбутнє. Навчати любові до довкілля своїх дітей. А також слідкувати за соцмережами Грінпіс в Україні, долучатися до наших подій та кампаній, головна мета яких — побудувати успішну та сталу країну. Наша команда знає, що це можливо.

Читайте також: Голова Help в Україні Олександр Новиков: наш лейтмотив – ми всі в душі волонтери