З початку року у ЗМІ активно обговорюється тема закриття лікарень онкологічного, педіатричного профілів, а також пологових у різних регіонах України. Закриття та об’єднання лікарень викликає занепокоєння серед медичного персоналу та пацієнтів. Десь місцева влада вирішує доплачувати пацієнтам, аби зберегти підрозділ, десь заклади все ж ліквідовують або об’єднують з іншими лікарнями. Люди з острахом ставляться до того, що найближча лікарня, в яку вони ходили роками, припинить своє існування. Давайте розбиратися, як оптимізація мережі медзакладів вплине на пацієнтів та якість надання медичних послуг.
Читайте також: “Пацієнти України”: тисячі людей можуть залишитися без гарантованих ліків
Роздута мережа
Українська мережа закладів охорони здоров’я будувалась давно – для потреб 50 мільйонів українців. Зараз такої потреби немає – за роки Незалежності та особливо за час війни населення значно скоротилося та продовжує зменшуватися щодня. За останні 10 років також значно впала народжуваність: з майже 514 000 пологів у 2013 році, до 174 252 у 2023, за даними ЕСОЗ.
Людей, які отримують медичну допомогу, стало значно менше, а отже така велика кількість медзакладів Україні вже не потрібна, особливо з умовами обмеженого бюджету під час війни. Крім того, враховуючи скорочення народжуваності та збільшення частки населення середнього і літнього віку, нам не потрібно стільки пологових чи дитячих лікарень.
Тож логіка держави цілком зрозуміла — перестати утримувати пусті будівлі, натомість розділивши медзаклади на ті, що надають загальну, спеціалізовану та високоспеціалізовану допомогу. Так можна підвищити якість надання медпослуг в умовах обмеженого бюджету.
Надмірна кількість лікарень найчастіше розташована у великих містах України (міські, обласні, відомчі заклади тощо). Більшість з них надають одні й ті ж послуги. Тож частину таких закладів дійсно необхідно закрити, зокрема тих, де надають замалу кількість послуг і утримувати їх – не вигідно.
Зараз медзаклади потрапляють під оптимізацію в рамках інфраструктурного етапу медичної реформи. У кожному регіоні МОЗ вже визначив спроможну мережу закладів, аби люди отримували високоспеціалізовану допомогу у своєму регіоні. Пацієнтам не треба боятися таких змін, бо лікарня біля дому, яка не має кваліфікованих кадрів і сучасного обладнання, не вирішить їхніх проблем зі здоров’ям.
Українська мережа закладів охорони здоров‘я — одна з найбільших в Європі, але при цьому держава витрачає на неї найменше грошей. За даними Світового банку, у сусідній Румунії щороку з державного бюджету майже 12% йдуть на систему охорони здоров’я, в Україні — 8%. Середній показник по ЄС — понад 15%. Кількість медзакладів — це не про якість. При такій кількості медичних закладів близько 30 000 українців працездатного віку щороку помирають або отримують інвалідизацію через інсульт (за правильної маршрутизації пацієнтів ця кількість значно скоротилася б).
Читайте також: Схід-SOS: Люди не їдуть від небезпеки через гуманітарну допомогу
Логіка оптимізації
В Україні звикли вважати, що показник гарної лікарні — наявність реанімації. А чи в усіх медзакладах необхідна інтенсивна терапія? Відповідь — однозначно ні. Бо правильно побудована медична система — це, в першу чергу, про власні спроможності людини та первинну допомогу. Однозначно успішним результатом медреформи можна вважати роботу первинної ланки, яка має покривати 80% пацієнтських запитів. Пацієнти мають звертати увагу на зміни у своєму стані, проте не займатися самолікуванням чи самостійно призначати собі МРТ, КТ. Саме сімейний лікар — провідник пацієнта в системі охорони здоров’я. Проте досі залишаються проблеми доступу пацієнтів до первинної допомоги у віддалених та прифронтових територіях, та недостатня спроможність первинки.
Наразі однакові послуги дублюються у лікарнях різних рівнів і часто надаються неякісно. Так проводити низькоспеціалізовані втручання беруться як у загальних медзакладах, так і в спеціалізованих лікарнях четвертого рівня. Така ситуація і зі складними кейсами: лікарні не хочуть перенаправляти пацієнтів у медзаклади вищого рівня, витрачають час на лікування, не маючи необхідних можливостей. Держава працює над тим, щоб високотехнологічне інтенсивне лікування було доступне у визначених багатопрофільних закладах, а не в кожній лікарні. Схожа ситуація і з лікуванням інсультів та реабілітаційними послугами – вони будуть реалізовані на базі визначених кластерних чи надкластерних лікарень. Визначення спроможної мережі та поділ усіх лікарень на три рівні дозволить розділити та чітко визначити межі медичних послуг, які надаються в конкретній лікарні.
Перерозподіл фінансування
Коли мережу буде оптимізовано, зникне потреба в утриманні неспроможних лікарень. Вивільнені кошти підуть на оснащення лікарень сучасним обладнанням, збільшення заробітних плат медиків, закупівлі більшої кількості необхідних ліків. Пацієнтам не треба боятися таких змін, бо це про підвищення якості надання медичних послуг. Це збільшить конкуренцію серед медиків та вплине на оновлення медичних кадрів прогресивними та конкурентоспроможними фахівцями.
Читайте також: Паралімпійці у TikTok: комунікаційний кейс чи дивне рішення?
