Кабінет Міністрів затвердив Державну цільову соціальну програму протидії торгівлі людьми на період до 2030 року. Документ визначає, як держава реагуватиме на випадки експлуатації людей у наступні п’ять років, і покладає координацію цієї роботи на Міністерство соціальної політики, сім’ї та єдності. Програма постала на основі Концепції, яку уряд схвалив ще у лютому розпорядженням №184-р, і тепер отримала статус повноцінного нормативного акта з конкретними завданнями, індикаторами та джерелами фінансування.
Спадщина попередньої програми та нові виклики
Перш ніж братися за новий документ, Міністерство економіки проаналізувало виконання попередньої програми, розрахованої до 2025 року. З’ясувалося, що з 21 потрібного нормативно-правового акта підготовлено 14, а показник навчання фахівців перевищили більш ніж утричі. Соціальні послуги постраждалим надавали у повному обсязі — з юридичним супроводом та розміщенням у тимчасових притулках. Активною залишалася й міжнародна співпраця: лише за 2023 та 2024 роки провели понад 1299 інформаційних заходів.
Водночас реальність, у якій діятиме нова програма, суттєво відрізняється від тієї, що існувала до повномасштабного вторгнення. За даними Ради Європи, з України виїхали понад п’ять мільйонів людей, і, за інформацією Державної прикордонної служби, 90% з них — жінки та діти. Ще сім мільйонів українців стали внутрішньо переміщеними особами. Заступниця міністра соціальної політики Ірина Постоловська зазначала під час обговорення документа, що масштаби міграції — як зовнішньої, так і внутрішньої — суттєво підвищують ризики потрапляння людей у ситуації експлуатації, тож нова програма мала врахувати саме ці обставини.
Мета документа та травмоорієнтований підхід
Метою програми визначено вдосконалення механізму запобігання та боротьби з торгівлею людьми в умовах збройної агресії Росії та в період повоєнного відновлення. В основу лягли принципи рівних прав жінок і чоловіків, своєчасного виявлення постраждалих, комплексної допомоги та невідворотності покарання для тих, хто вчиняє злочини, пов’язані з торгівлею людьми.
Ключовою новацією стає травмоорієнтований підхід до роботи з постраждалими. Він означає, що людині більше не доведеться переказувати свою історію в кожному відомстві окремо: після ідентифікації особу оперативно скеровуватимуть до потрібної допомоги, а обмін інформацією між органами відбуватиметься через єдиний інформаційно-аналітичний простір. Паралельно планують розширити мережу центрів допомоги постраждалим і посилити виявлення випадків трудової, сексуальної та інших форм експлуатації.
Читайте також:
30 липня – Всесвітній день протидії торгівлі людьми
Технології проти вербувальників
Програма передбачає використання штучного інтелекту для аналізу оголошень про роботу в інтернеті — алгоритми шукатимуть ознаки шахрайства чи прихованої загрози експлуатації, які часто маскуються під звичайні вакансії. Особливу увагу приділили ризикам для жінок і дівчат в онлайн-просторі, адже саме через фіктивні пропозиції роботи чи навчання за кордоном найчастіше вербують майбутніх жертв. Окремим інструментом стане аналіз міграційних даних, який дозволить вчасно фіксувати напрямки переміщення людей із підвищеним ризиком потрапляння в ситуацію торгівлі людьми.
Що передбачає документ на рівні заходів
Текст програми, оприлюднений для громадського обговорення, деталізує шляхи розв’язання проблеми. Серед них — системні інформаційні кампанії та соціологічні дослідження, орієнтовані на дітей, молодь, внутрішньо переміщених осіб і жителів прифронтових територій; інтеграція теми протидії торгівлі людьми в освітні програми на всіх рівнях; удосконалення критеріїв виявлення постраждалих, зокрема серед дітей та ВПО. Окрему увагу приділили економічній складовій — сприянню зайнятості, підтримці малого бізнесу, професійному навчанню та фінансовій грамотності як інструментам зниження вразливості населення.
Заплановано й розвиток цифрової системи збору та обміну даними між органами, які працюють у цій сфері, посилення прикордонного контролю та зміцнення спроможності правоохоронних органів і судів розслідувати відповідні злочини. Гармонізація національного законодавства з європейськими стандартами лишається наскрізним пріоритетом усього документа. Регіональні адміністрації отримали доручення протягом трьох місяців розробити власні програми протидії торгівлі людьми на місцевому рівні, а звітувати про хід виконання документа міністерства та обласні адміністрації мають щопівроку.
Фінансування та відповідальність
Видатки на реалізацію програми покриватимуться з державного та місцевих бюджетів, а також за рахунок міжнародної технічної допомоги й інших джерел, не заборонених законодавством. Конкретні обсяги фінансування визначатимуть щороку залежно від можливостей бюджету на відповідний період, а обсяг матеріально-технічних і трудових ресурсів уточнять під час розробки окремих завдань і заходів. У підготовці документа, окрім органів виконавчої влади, брали участь Програмний офіс Управління ООН з наркотиків і злочинності, Міжнародна організація з міграції та Офіс Спеціальної представниці Генерального секретаря ООН з питань сексуального насильства в умовах конфлікту.
Зауваження громадськості
Під час громадського обговорення проєкту ГС «Коаліція НУО з протидії торгівлі людьми» звернула увагу на кілька системних питань. Організація зазначила, що проєкт програми поєднує торгівлю людьми з темами сексуального насильства, пов’язаного зі збройним конфліктом, депортації та примусового переміщення населення, хоча ці явища мають різну правову природу й різні механізми реагування, документування та захисту постраждалих. На думку коаліції, для таких категорій варто розробити окремі державні політики, а в межах антитрафікінгової програми враховувати їх лише як фактори підвищеного ризику.
Другим застереженням стало те, що документ робить надто великий акцент на самоідентифікації постраждалих через електронні сервіси та анкети, тоді як міжнародні стандарти покладають на державу обов’язок проактивного виявлення жертв. Люди, які пережили торгівлю людьми, через травму, страх перед експлуататорами чи недовіру до інституцій нерідко не звертаються по допомогу самостійно. Коаліція також зауважила, що більшість зафіксованих в Україні випадків стосуються внутрішньої торгівлі людьми, яка не пов’язана з перетином кордону, тож відповідний компонент програми, на її переконання, потребує посилення — разом із роботою у сільських та віддалених громадах, де доступ до допомоги обмежений.
Читайте також:
Магічна гра вчить дітей уникати пасток торгівців людьми в інтернеті