З початком нового навчального року державу зустріла не лише традиційна метушня з підручниками та шкільною формою, а й нова система харчування. Близько трьох мільйонів учнів 1–11 класів комунальних шкіл, які навчаються очно або змішано, отримали право на безоплатний гарячий сніданок або обід. Для цього модернізували 2023 харчоблоки, ще 272 добудовують просто зараз, а на все це держава спрямувала понад 8 мільярдів гривень — мільярд на ремонт їдалень і 7,4 мільярда безпосередньо на харчування.
Цифри виглядають переконливо. Реальність у їдальнях дещо інша.
Морквина, що облетіла соцмережі
У Чернівцях учням одного з ліцеїв на сніданок видали шматок запіканки, скибку хліба та цілу необроблену морквину. Фотографія такої подачі швидко розлетілася соцмережами, а керівник Чернівецької ОВА Руслан Осипенко відреагував публічно — назвав харчування дітей темою, де не місце економії чи формальному підходу, і доручив службову перевірку, а також позапланові моніторингові візити до закладів освіти області.
В управлінні освіти Чернівців ситуацію пояснили масштабом: якщо раніше в шкільних їдальнях харчувалися вісім-десять тисяч дітей на день, то тепер — понад двадцять шість тисяч. Систему запевнили, що готові допрацьовувати, аби їжа була і якісною, і комфортною для дітей.
Погляд зсередини: директор школи про кухню процесу
Директор однієї зі львівських шкіл Володимир Перерва описує механіку так: меню затверджується централізовано на все місто й оновлюється раз на місяць — це означає, що набір страв циклічно повторюється, і те, з чого діти починали перше вересня, повернеться на тарілки вже в жовтні. Хто саме готує їжу, вирішує тендер: перемагає підрядник, який пропонує найкращі умови, і саме він відповідає за меню та подачу.
За словами директора, якість харчування можна оцінити не гірше й не краще того, що їли самі батьки в школі кілька десятиліть тому.
Головна проблема не в рецептурі, а в тому, що частина страв просто не подобається дітям. Пшоняну кашу чи гречку їсть далеко не кожна дитина, макарони теж викликають опір у частини учнів — і ця їжа просто йде у відходи.
Куди саме прямує невикористана їжа, директор сказати не може: цим займається підрядник-переможець тендеру, а завтра в школі буде вже інше меню, тож повторно використати залишки неможливо.
Перерва бачить різницю між віковими групами. У початковій школі організоване харчування має сенс — маленьких дітей простіше залучити до спільного прийому їжі. У старших класах, на його думку, доцільніше дати учням свободу вибору — можливість самостійно купити те, що вони справді з’їдять, а не витрачати бюджетні кошти на страви, які опиняються в смітнику.
Читайте також:
Як Клопотенко змінює шкільне харчування і профтехосвіту: про реформу, критику та покоління, що вчаться інакше
Нерівність між громадами
Засновниця громадської організації «Батьки SOS» Олена Парфьонова описує ширшу картину — і вона менш втішна, ніж цифри міністерства. Саму ідею безкоштовного харчування батьки підтримують майже одностайно, каже вона, проблема в реалізації, яка драматично відрізняється від громади до громади.
Держава виділяє на одну дитину 50–60 гривень на гарячий обід чи сніданок — суми, за словами Парфьонової, явно недостатньо для якісної страви. Різницю можуть покрити самі громади, якщо мають на це ресурс. Заможніші муніципалітети доплачують із власного бюджету, і там батьки харчуванням переважно задоволені й вдячні за нього. Дотаційні громади такої можливості позбавлені — і саме звідти надходять фотографії на кшталт чернівецької морквини.
Парфьонова називає це системною нерівністю: формально гарантоване харчування виявляється зовсім не однаковим залежно від того, у якому регіоні живе дитина. На її думку, розв’язання лежить не лише в контролі на місцях, а і в тому, щоб держава оцінювала спроможність кожної громади окремо й адресно підтримувала ті, що не справляються фінансово.
Ще одна її теза стосується марнотратства. За часів попереднього запровадження безкоштовного харчування для початкової школи Парфьонова особисто бачила, як тарілки з їжею стояли зранку в їдальнях, а за двадцять хвилин перерви їх забирали неторкнутими й викидали. Побоюється, що зараз історія повториться в більшому масштабі — просто тому, що діти старших класів їдять шкільну їжу значно менш охоче за молодших.
Її пропозиція — розробити разом із Міністерством охорони здоров’я альтернативний формат харчування для тих вікових груп, які відмовляються від гарячих страв: перекуси на кшталт печива, соку, яблука чи банана — того, що дитина справді з’їсть, а не викине.
Повітряні тривоги як фактор шкільного меню
Окрема проблема, яку піднімає Парфьонова, — логістика харчування під час повітряних тривог. Приготування гарячих сніданків чи обідів вимагає, щоб кухарі почали роботу рано вранці, а тривога здатна зупинити процес на кілька годин. Заготовки, перервані на середині приготування, після завершення тривоги часто доводиться просто викидати. У деяких регіонах — наприклад в Одесі — школи вимушено обходяться тим, що встигли приготувати до відключення світла чи оголошення тривоги.
Парфьонова вважає, що регламент харчування має бути гнучкішим і враховувати реальні умови воєнного часу. Замість жорсткої вимоги готувати гарячі страви щодня, пропонує розглянути сухий пайок для дітей, які проводять частину дня в укритті, — варіант, який не залежить від електроенергії чи часу на кухні.
Хто відповідає, коли щось не так
Контроль за якістю харчування формально покладено на директора закладу освіти та Держпродспоживслужбу, яка затверджує рецептурник дозволених для дітей страв і саме меню. Водночас, зазначає Парфьонова, батьки мають повне право вимагати доступу до інформації: фотографій страв, затвердженого меню, домовлятися про відвідування їдальні й особисто оцінювати умови, у яких харчуються діти. За її словами, цим правом варто користуватися активніше, оскільки саме батьківський контроль на місцях здатний найшвидше виявити проблему — до того, як вона стане черговим скандалом у соцмережах.
А що кажуть самі батьки, чиї діти вже поїли
Не всі відгуки негативні. Мама учениці Анастасія Образцова розповідає про власний досвід без прикрас, але з видимим полегшенням.
Коли вперше почула про безкоштовні обіди, напружилася — не через побоювання щодо якості, а тому, що донька завжди поспішала й не встигала повноцінно поїсти в їдальні. Після першого обіду дитина написала, що все виявилося доволі непогано, а часу на прийом їжі дають достатньо.
Єдиний мінус, який виявила перебірлива в їжі дівчинка, — кукурудзяна каша, а вона очікувала побачити картопляним пюре, а натомість отримала страву не пюре і не картопляне. Втім головна цінність реформи для родини зовсім не кулінарна: тепер мамі не потрібно збирати дитині перекус зранку, і замість поспіху можна спокійно поснідати разом у ті п’ятнадцять хвилин, що лишаються між пробудженням і виходом до школи.
Читайте також:
Україна розпочинає новий навчальний рік. Які зміни відбулись в освіті