Повномасштабне вторгнення Росії пошкодило або зруйнувало близько 14% житлового фонду України. За п’ятою оцінкою швидких збитків і потреб станом на кінець грудня 2025 року руйнування зачепили понад 3 мільйони домогосподарств, а прямі збитки житловому сектору перевищили 61 мільярд доларів. Компенсацію за житло держава виплачує через програму єВідновлення, яка станом на травень 2026 року охопила 196 067 родин. Нове якісне дослідження REACH, проведене з 28 травня по 12 червня 2026 року в Харківській, Миколаївській, Дергачівській та Галицинівській громадах, показує, що схвалення заявки й отримання коштів часто стають лише першим кроком, після якого житло все одно залишається невідновленим.
Дослідники провели 33 інтерв’ю з представниками місцевої влади, членами компенсаційних комісій і працівниками неурядових організацій, а також дві фокус-групи з мешканцями, які отримали повну чи часткову компенсацію. Автори наголошують, що висновки мають ілюстративний характер і не описують усі громади України.
Читайте також:
Бідність в Україні 2026 охопила більшість родин у 13 регіонах
Дорога до ремонту починається з документів
Подання заявки через «Дію» більшість учасників фокус-груп назвали простим і швидким. Наступний етап — інспекція комісії — розтягувався на місяці. Найбільшим джерелом затримок і відмов стали проблеми з документами: незареєстроване право власності, неоформлена спадщина, втрачені записи, відсутня згода співвласників. Розв’язати ці питання рідко вдавалося за один крок, і особливо важко вони давалися літнім людям та мешканцям сіл.
«Це забрало багато часу й грошей. У населеному пункті не було жодної послуги, навіть паспортного столу. Щоб відновити паспорт, мені довелося їхати, платити й чекати, поки видадуть документ», — розповіла учасниця фокус-групи.
Члени комісій підтвердили, що неповна документація про власність належить до найпоширеніших причин відмови, і наголосили, що після усунення проблеми людина може подати заявку повторно.
Виплата є, але грошей на повний ремонт бракує
Учасники фокус-груп вважали кошти єВідновлення важливими, хоча схвалена сума часто не покривала повного відновлення житла. Інфляція знижувала купівельну спроможність у проміжку між оцінкою, схваленням і закупівлею.
«Якщо не купити всі матеріали одразу, сума змінюється. Порахували 200 000, а через місяць ті самі матеріали коштували вже 250 000. Ми планували одне, але коли дійшли до магазину, ситуація була вже зовсім іншою», — пояснила одна з мешканок.
Респонденти перелічили витрати, які чекліст відображав недостатньо: доставку й вивезення сміття, частину оплати праці, штукатурення стель, віконні укоси, окремі покрівельні елементи. Приховані пошкодження проявлялися вже після того, як підрядники починали роботу, і коли родина не могла покрити ці витрати, ремонт зупинявся після найтерміновіших робіт.
Матеріали без робочих рук залишаються матеріалами
Наявність коштів не гарантувала, що ремонт вдасться виконати. Літні люди й особи з інвалідністю потребували кваліфікованої праці, а респонденти повідомляли про брак будівельників, інженерів і підрядників через переміщення, мобілізацію та ризики роботи в прифронтових районах.
«Навіть коли допомогу надають, часто немає кого залучити до роботи. Я не вмію встановлювати двері, а наймати робітників дуже дорого», — зазначила учасниця фокус-групи.
Безпека залишалася вирішальним бар’єром: підрядники відмовлялися їхати туди, де тривали атаки дронів чи повторні обстріли. Родини, які вже отримали компенсацію, іноді виїжджали й не могли почати роботи. Невикористання коштів, підкреслюють дослідники, відображає переміщення й страх нових руйнувань, а не намір зловживати.
Читайте також:
В Україні люди довіряють одне одному більше, ніж владі
Пошкодження, яких система не бачить
Частина руйнувань випадає з наявних механізмів. Пошкодження під’їздів, дахів і підвалів багатоквартирних будинків може блокувати доступ власників квартир до компенсації, доки не відновлять спільні частини будівлі. Окрема категорія — житло, яке вважають придатним до ремонту, хоча роботи коштують більше за максимальну виплату. Один член комісії оцінив, що приблизно 30% заявок в одній із досліджених громад відхилили саме з цієї причини.
«Є будинки, які не визнають зруйнованими, але розрахунок ремонту значно перевищує максимальну виплату. Будинок пошкоджений, але виплати на такому рівні немає», — розповіла учасниця фокус-групи.
У січні 2026 року уряд підвищив вартість позицій чекліста єВідновлення, тоді як загальні стелі компенсації лишилися незмінними. Через це родини з масштабнішими пошкодженнями тепер частіше перевищують максимальну суму. Поза підтримкою залишаються також гаражі, паркани й сараї, які годують родини та підтримують сільське господарство.
«Мій паркан пошкоджений, тож я не можу посадити город, бо заходять собаки й усе нищать. Гараж теж пошкодило», — поділилася мешканка.
Комісії працюють на межі можливостей
Більшість опитаних членів комісій вважали свої комісії робочими, хоча значну частину обладнання їм надали неурядові організації. Кадрове навантаження гостріше відчувалося у великих містах, де обов’язки комісії додавалися до основної роботи без додаткової оплати.
«Ніхто не знімає з членів комісії основне навантаження. Люди втомлюються й вигорають, а зарплати в місцевому самоврядуванні значно нижчі за ринкові. Тому плинність кадрів висока», — розповів член компенсаційної комісії.
Структурною проблемою стали призупинені справи власників, які виїхали з непридатного чи небезпечного житла.
«Важко відхилити заявку, коли власник виїхав і перестав відповідати. Правова підстава для закриття такої справи не завжди зрозуміла, тож заявка може залишатися призупиненою», — пояснив член комісії.
Майже всі опитані назвали підсумкову звітність серйозним тягарем: один респондент оцінив рівень незвітування у своїй громаді приблизно в 90%. Дослідники відокремлюють це від неможливості завершити ремонт.
«Через безпекову ситуацію деякі люди не можуть використати кошти на відновлення. Гроші залишаються на рахунку й повертаються, коли спливає строк», — зазначив член комісії.
Де допомагають організації й від чого залежить результат
Неурядові організації доповнюють єВідновлення екстреними роботами, матеріальною й грошовою підтримкою та правовою допомогою. Від 2025 року вони скоротили роботу поблизу фронту через погіршення безпеки, а зростання цін означало, що ті самі бюджети охоплюють менше родин. Найвища цінність такої допомоги виявлялася там, де державний механізм неспроможний відреагувати, або де невеликий доплатіж чи правове втручання перетворювали незавершений ремонт на придатне житло.
Співпраця місцевої влади й організацій, яку респонденти описали як конструктивну, спирається на систему SIDAR під адмініструванням УВКБ ООН і Кластера прихистку. Її визнавали корисною для зменшення дублювання, хоча заплановану допомогу іноді не було видно в момент ухвалення рішень комісіями.
Центральний висновок дослідження стосується розриву між схваленням заявки та безпечним і завершеним ремонтом. Компенсація за житло часто робить дім утепленим і захищеним від негоди, проте не відновленим до належного стану. Саме цей проміжок, а не сам доступ до виплат, визначає, чи повернеться родина в безпечний дім.
Читайте також:
Як переселенці з Миколаєва створили соціальний горіховий бізнес на Львівщині