ВООЗ порахувала, скільки лікарень України пережили війну і що з ними у 2026 році

Додайте Humanitarian Media Hub в обране в Google

Слідкуйте за останніми новинами гуманітарної сфери

Станом на квітень 2026 року 94% медичних закладів України у підконтрольних уряду районах продовжують працювати принаймні частково. Такі дані містить свіжий звіт системи моніторингу доступності медичних ресурсів HeRAMS, яку Всесвітня організація охорони здоров’я веде спільно з МОЗ України з 2022 року. Останнє загальнонаціональне оновлення, завершене у першому кварталі 2026 року, охопило 11 213 закладів — від фельдшерських пунктів і амбулаторій сімейної медицини до багатопрофільних лікарень. Цифри показують систему, яка вистояла, але працює з глибокими розривами: 1089 закладів не функціонують, у прифронтових областях виведена з ладу значна частина мережі, а дефіцит кадрів, обладнання і фінансування обмежує доступ до окремих видів допомоги навіть у тилових регіонах.

Читайте також: 
Доступні ліки поповнилися 260 препаратами для серця та судин

Як збирали дані

HeRAMS розгорнули в Україні у 2022 році для оцінки потреб сектору охорони здоров’я в умовах надзвичайної ситуації. Спершу система охоплювала найбільш постраждалі області, а до травня 2023 року сформувала повну базову картину по країні. Відтоді у ній зареєстровано понад 2000 юридичних осіб і більш ніж 11 000 медичних закладів. Дані вносить мережа контактних осіб на місцях, а кожен заклад щонайменше раз на пів року оновлює інформацію або підтверджує відсутність змін. Квітневий аналіз ґрунтується на даних станом на 17 квітня 2026 року і стосується виключно підконтрольних уряду територій. Автори наголошують, що результати слід розглядати як робочий інструмент для планування, а не остаточну статистику.

Кожен шістнадцятий заклад не працює

Із 11 213 оцінених закладів 1089, тобто 6%, визнані непрацюючими. Серед них 606 повністю зруйновані або знищені, 440 не функціонують з інших причин, ще 43 недоступні для пацієнтів. Географія втрат повторює карту бойових дій: у Донецькій області не працюють 139 закладів, у Харківській — 138, у Сумській — 66, у Запорізькій — 58. Ці чотири області разом дають кожен третій непрацюючий медзаклад країни. У Донецькій області функціонує лише 71 із 210 оцінених закладів — дві третини мережі виведені з ладу. У Львівській, Вінницькій, Івано-Франківській та Чернівецькій областях непрацюючих закладів немає взагалі.

Серед закладів із пошкодженими будівлями 90% називають причиною бойові дії, атаки або мародерство, для пошкодженого обладнання показник сягає 95%. Інша картина у закладах, які вціліли фізично, але не працюють повноцінно: 41% вказують на нестачу персоналу, 32% — на відсутність безпеки. Для закладів з обмеженим доступом пацієнтів визначальною є небезпека, яку називають 46%, а 36% визнають, що приміщення не пристосовані для маломобільних людей.

Вода, опалення і ліжка

Серед 10 564 працюючих закладів звіт виявив помітні прогалини у базовій інфраструктурі. Водопостачання не відповідає стандартам у 7% закладів, належних резервуарів для зберігання води не мають майже 29% установ, санітарні умови не відповідають нормам у 14%. Електропостачання стабільніше: невідповідність зафіксована лише у 2% закладів, 99% підключені до національної мережі, 49% мають генератори. Слабкою ланкою залишається транспортування пацієнтів — майже 26% закладів не забезпечують його на належному рівні, проблеми зі зв’язком фіксують близько 15%.

Найгостріша ситуація з пологовими ліжками: із 496 закладів, які мають їх надавати, майже 42% повідомляють про недостатню кількість. Дефіцит ліжок інтенсивної терапії відчуває 19% профільних закладів, загального стаціонарного фонду — 8,4%. Серед причин заклади найчастіше називають брак фінансів, обладнання і персоналу.

Читайте також: 
Червень 2026 приніс найбільше цивільних жертв в Україні від квітня 2022 року

Педіатрія тримається, онкологія та кардіологія просідають

Найкращі показники демонструють послуги для дітей та харчування, повністю або частково доступні у 53% усіх оцінених закладів, а також допомога при інфекційних хворобах із показником 48%. Загальна клінічна і травматологічна допомога доступна у 31% закладів, послуги репродуктивного здоров’я — у 25%, допомога при неінфекційних захворюваннях і психічному здоров’ї — у 22%. Ці відсотки розраховані від усіх закладів, включно з тими, де послуги за профілем не передбачені, тому низькі цифри частково відображають структуру мережі.

На рівні окремих послуг базова первинна ланка працює майже без збоїв: амбулаторний прийом відповідає стандартам у 96% профільних закладів, контроль гіпертензії — у 98%, імунізація — у 97%. Проблеми концентруються у спеціалізованій допомозі: радіологічні відділення не відповідають стандартам у 43% закладів, променева терапія — у 51%, допомога при гострому інфаркті міокарда — у 45%, лікування онкозахворювань — у 39%, гемодіаліз — у 32%, мамографія — у 30%. У сфері репродуктивного здоров’я найбільші розриви стосуються екстреної контрацепції з показником 33%, безоплатного доступу до контрацептивів — 32% та планування сім’ї — 22%.

Сумщина і Житомирщина в антилідерах

Найнижча доступність послуг не завжди збігається з близькістю до фронту. У загальній клінічній і травматологічній допомозі найгірші показники мають Сумська, Житомирська та Івано-Франківська області, за дитячими послугами — Херсонська, Сумська і Черкаська, за допомогою при інфекційних хворобах — Сумська, Черкаська і Житомирська. Послуги репродуктивного здоров’я найменш доступні у Чернівецькій, Івано-Франківській і Вінницькій областях, причому в Чернівецькій повністю доступними їх назвали лише 7% закладів. За напрямом неінфекційних захворювань і психічного здоров’я замикають список Сумська, Житомирська і Херсонська області. Перелік бар’єрів повторюється від регіону до регіону: нестача персоналу, медичних матеріалів та обладнання. У Сумській області дефіцит кадрів як перешкоду для дитячих послуг називають 92% закладів із проблемами доступності.

Третина медзакладів працює з підтримкою партнерів

Близько 3116 працюючих закладів, майже 30%, отримують значну або часткову підтримку партнерських організацій. Допомога найчастіше надходить у вигляді медичних матеріалів, про які повідомляють 95% отримувачів, обладнання — 71%, навчання персоналу — 23%. Автори звіту підсумовують, що попри збереження працездатності більшості мережі, суттєві розриви у функціональності, інфраструктурі і доступності послуг зберігаються, найгостріше у Донецькій, Херсонській і Запорізькій областях. Подальший моніторинг через HeRAMS у ВООЗ вважають необхідним для адресної підтримки і збереження безперервності медичної допомоги в Україні.

Читайте також: 
Невидима криза психічного здоров’я українців і терапії, що працюють