Про рани, які видно, говорять багато. Про ті, які носять усередині, — значно менше. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, 72% українців протягом останнього року стикалися з проблемами ментального здоров’я, найчастіше з тривогою та депресією, а по фахову допомогу звертається лише одна людина з п’яти. Голова Міжнародного комітету порятунку Девід Мілібенд під час червневого візиту назвав вплив війни на психічне здоров’я одним із найменш обговорюваних її наслідків. Ця тема рідко потрапляє у зведення новин, хоча стосується мільйонів родин.
Читайте також:
Чому гуманітарна допомога в Україні тепер дістається не всім
Масштаб, який складно охопити
Дані Центру громадського здоров’я МОЗ показують стійке зростання звернень. У 2024 році медичну допомогу через розлади психіки та поведінки отримали понад 740 тисяч пацієнтів. До сімейного лікаря з такими скаргами звернулися 542 тисячі з них — майже вчетверо більше, ніж роком раніше, і це зростання відображає перенесення допомоги ближче до людини. Серед розладів, з якими приходять найчастіше, переважають органічні стани на кшталт деменції, наслідки вживання психоактивних речовин та невротичні розлади — фобії, тривожні й панічні стани, посттравматичний стресовий розлад.
У 2025 році понад 260 тисяч українців отримали допомогу у сфері психічного здоров’я на первинному рівні, і 17% із них — діти. Аудит потреб населення, проведений у межах всеукраїнської програми, показав, що психологічної підтримки різного ступеня інтенсивності потребуватимуть від 40 до 50 відсотків громадян. За оцінкою Бюро ВООЗ в Україні, 68% людей повідомляють, що їхнє здоров’я погіршилося порівняно з довоєнним періодом, і психіка тут невіддільна від тіла.
Чому люди мовчать
Розрив між кількістю тих, хто має труднощі, і тих, хто по допомогу звертається, тримається на кількох причинах. Стигма змушує сприймати звернення до психолога як ознаку слабкості, хоча серед тих, хто все ж прийшов, майже 92% залишилися задоволені отриманою підтримкою. Доступність послуг залежить від безпекової ситуації та відстані до найближчого закладу. За оцінкою ВООЗ, у грудні 2025 року 59% мешканців прифронтових районів оцінювали власне здоров’я як погане або дуже погане проти 47% у тиловіших регіонах, а доступ до допомоги лишається вужчим для переселенців і людей поблизу лінії фронту. Відкладений візит обертається тим, що стан, який можна було зупинити на ранньому етапі, поглиблюється.
Читайте також:
Реальна кількість бездомних в Україні удесятеро перевищує офіційні дані
Що справді має доказову базу
Клінічні настанови Міністерства охорони здоров’я, розроблені за міжнародними стандартами, чітко визначають методи першої лінії для дорослих із посттравматичним стресовим розладом. Це травмофокусована когнітивно-поведінкова терапія та десенсибілізація і опрацювання травми рухами очей, відома за абревіатурою EMDR. Для травми, пов’язаної зі збройним конфліктом, тортурами, політичним ув’язненням чи вимушеним переміщенням, настанови пропонують наративну експозиційну терапію. Коли травмофокусовані підходи недоступні, застосовують терапію, орієнтовану на сьогодення, або тренінг стійкості до стресу.
Медикаменти посідають у цій системі допоміжне місце. Настанови МОЗ застерігають від того, щоб розглядати фармакотерапію як рутинну першу лінію замість психотерапії, сфокусованої на травмі. За потреби призначають селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну — сертралін, пароксетин або флуоксетин. Ключова ідея доказового підходу полягає в тому, що робота з травмою в кабінеті фахівця лишається основою, а таблетки її підсилюють у складніших випадках.
Куди йти по допомогу
Систему свідомо будують так, щоб фахова підтримка була ближчою до людини. Психологічну консультацію можна отримати вже на рівні первинної ланки — у сімейного лікаря, терапевта чи педіатра, який пройшов спеціальне навчання. Понад 83 тисячі медиків завершили курс за глобальною програмою ВООЗ mhGAP, що готує лікарів «первинки» розпізнавати симптоми, надавати базову допомогу й за потреби скеровувати до спеціаліста. Паралельно розбудовують мережу Центрів ментального здоров’я, до спроможної частини якої входять близько 90 закладів, і мобільні мультидисциплінарні команди, що працюють у громадах. Онлайн-матеріали та маршрути допомоги зібрані на платформі «Ти як?», створеній за ініціативи Олени Зеленської.
Читайте також:
Українські підлітки провели дослідження — по допомогу звертається лише 30% ровесників
Тонке місце фінансування
Розвиток цих служб залежить від грошей, яких меншає. Психосоціальна підтримка належить до тих напрямів, що першими потрапляють під ніж при скороченні гуманітарних бюджетів. Платформу «Ти як?» свого часу створювали за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку, а згортання американського фінансування зробило залежні від нього проєкти вразливими. Люди, які пережили пов’язане з війною насильство, потребують не разової консультації, а тривалого супроводу, і саме сталість послуг найважче гарантувати в умовах короткострокових донорських зобов’язань.
Окрема історія дітей
Дитяча психіка реагує на війну по-своєму. Серед найпоширеніших причин, з якими діти потрапляють до фахівців, — порушення уваги та концентрації, тривога й розлади сну, а окремим тригером стало саме навчання. Той факт, що майже кожен шостий пацієнт психолога — дитина, показує, наскільки глибоко досвід останніх років проник у покоління, яке росте під сиренами. Робота з дітьми потребує залучення сім’ї, і настанови рекомендують сімейні втручання замість простого підтримувального консультування в перші місяці після травматичної події.
Читайте також:
Евакуація з прифронту. Чому частина людей лишається вдома