Понад 90 тисяч людей в Україні мають статус зниклих безвісти за особливих обставин. За кожним записом у реєстрі стоїть родина, яка живе між надією та невідомістю й водночас мусить давати раду щоденним справам — від пошуку інформації до оформлення документів. У 2026 році держава прибрала одну з бюрократичних перешкод, через яку рідні місяцями не могли отримати посвідчення на передбачені законом пільги. Зміна виглядає технічною, а для сімей вона знімає частину тягаря в і без того виснажливий період.
Масштаб, що стоїть за статистикою
Дані Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, наводить Уповноважений Артур Добросердов: станом на лютий 2026 року до реєстру внесено відомості про понад 90 тисяч осіб. Це військовослужбовці й цивільні, серед них діти. Реєстр запрацював у травні 2023 року й акумулює інформацію з поліції, від військових частин та від самих родин. Людину виключають зі списку тільки тоді, коли встановлено її місцеперебування; навіть підтвердження з боку Росії про те, що особа перебуває на її території, не є підставою вилучити запис. Цифри постійно змінюються через репатріацію тіл, обміни полоненими та результати ідентифікації.
Що саме змінили
Кабінет Міністрів за ініціативи Міністерства оборони вніс зміни до Порядку видачі посвідчень членам сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти під час служби. Головне нововведення стосується випадків, коли військовий тривалий час вважався зниклим, а згодом суд оголосив його померлим або встановив юридичний факт загибелі. Тепер таке рішення суду є повноцінною підставою для видачі посвідчення. Постанова військово-лікарської комісії при цьому не потрібна, навіть якщо раніше людина мала статус зниклої безвісти.
Читайте також:
Чому гуманітарна допомога в Україні тепер дістається не всім
Чому попередній порядок мучив родини
До оновлення норми застосовували неоднозначно. Поки військовий вважався зниклим безвісти, постанову ВЛК від родини не вимагали. Щойно сім’я через суд отримувала рішення про оголошення особи померлою, формальний статус змінювався, і в оформлювачів з’являлася підстава просити ту саму постанову комісії. Фізично цього документа могло не існувати, а отримати його заднім числом було майже неможливо. Родина опинялася в замкненому колі: суд визнав загибель, а бюрократія вимагала папір, який ніхто не міг видати. Оновлений порядок це коло розриває.
Які документи залишаються обов’язковими
Спрощення торкнулося лише постанови ВЛК, решта вимог збереглася. Для оформлення посвідчення родина подає витяг із наказу про виключення військовослужбовця зі списків особового складу або копію такого наказу. Потрібне свідоцтво про смерть чи рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення померлою. Окремо подають документ про причини та обставини смерті, який підтверджує, що вона не сталася внаслідок кримінального чи адміністративного правопорушення, перебування у стані сп’яніння або навмисного самоушкодження.
Читайте також:
Реальна кількість бездомних в Україні удесятеро перевищує офіційні дані
Що дає посвідчення
Документ відкриває доступ до соціальних гарантій, передбачених законом. Йдеться про безкоштовний проїзд у міському та приміському транспорті, знижку 50% на оплату комунальних послуг, право на першочергове санаторно-курортне лікування та додаткові відпустки. Якщо військовослужбовця згодом знайдуть живим чи звільнять з полону, статус зниклого безвісти скасовують, а посвідчення підлягає поверненню. Оновлений порядок зберігає попередній обсяг пільг і змінює саме процедуру оформлення, роблячи її прозорішою та однаковою в різних регіонах.
Пошук та ідентифікація тривають паралельно
Оформлення пільг — лише одна грань довгого шляху родини. Пошуком і встановленням долі зниклих опікуються МВС, Міноборони, Координаційний штаб, Національне інформаційне бюро та низка інших органів, а координацію та підтримку сімей забезпечує Офіс Уповноваженого. Ідентифікація невпізнаних тіл відбувається за зразками ДНК двох близьких родичів або за зразком одного родича з використанням двох різних методів, і для родин ці дослідження оплачує держава. Одна спроба експертизи триває приблизно півтора місяця, а за значних пошкоджень решток потрібно кілька спроб. Україна співпрацює з Міжнародною комісією з питань зниклих безвісти, яка продовжує збір ДНК-зразків у Європі. Для родин працює гаряча лінія 1698, а заяву про розшук може подати не лише родич, а й будь-яка людина, якій стало відомо про зникнення.
Читайте також:
Українські підлітки провели дослідження — по допомогу звертається лише 30% ровесників
Про що варто пам’ятати родинам
Уповноважений застерігає сім’ї від шахраїв, які наживаються на їхньому горі та невизначеності. Російські структури використовують відеозвернення полонених, щоб тиснути на рідних і схиляти їх до збору інформації чи інших дій в обмін на обіцянки. Обережність у спілкуванні з невідомими посередниками захищає і саму родину, і зниклу людину. Держава радить діяти через офіційні канали — Національну поліцію, Координаційний штаб, Національне інформаційне бюро та Міжнародний комітет Червоного Хреста, — а не через приватних осіб, що пропонують «прискорити» пошук за винагороду.
Матеріал стосується чутливої теми втрати та невизначеності. Родини зниклих безвісти можуть звертатися за підтримкою й консультаціями на гарячу лінію 1698 та до Офісу Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.