Лінія фронту навесні та влітку 2026 року стала стабільнішою, а масштаб потреб цивільного населення залишився тим самим. Мільйони людей досі залежать від грошових виплат, ремонту житла та базових послуг, а кошти на цю допомогу закінчуються швидше, ніж поповнюються. Міжнародні організації переписують правила: замість підтримки для кожного, хто постраждав, ресурси спрямовують до вужчого кола людей із найвищим рівнем вразливості. Для одних це означає збереження виплат, для інших — зникнення допомоги, на яку вони звикли розраховувати.
Донорські гроші меншають
Найбільший удар по системі завдало згортання американської підтримки. За підрахунками Кільського інституту світової економіки, торік пряма допомога з боку США майже припинилася після заморожування зовнішнього фінансування та ліквідації Агентства США з міжнародного розвитку. Європейський Союз наростив військову допомогу приблизно на дві третини, а фінансову й гуманітарну — більш ніж наполовину. Сумарний обсяг підтримки України все одно виявився на 13% нижчим за середньорічний рівень попередніх років.
Президент і генеральний директор Міжнародного комітету порятунку Девід Мілібенд під час червневого візиту в Україну повідомив, що бюджет його організації в країні скоротився вдвічі. Ширшу картину він описав як «новий світовий безлад», у якому криз стає більше, а ресурсів для реагування — менше. За оцінками ООН, у світі налічується близько 118 мільйонів переміщених людей, і майже 10 мільйонів із них — українці; приблизно 4 мільйони мають статус внутрішньо переміщених осіб.
Читайте також:
Реальна кількість бездомних в Україні удесятеро перевищує офіційні дані
Вибірковість замість універсальності
З квітня 2026 року структури ООН та ЮНІСЕФ перейшли до вибіркового підходу. Грошову підтримку тепер отримують визначені категорії — мешканці прифронтових територій, евакуйовані, люди з інвалідністю, багатодітні родини, пенсіонери та ті, хто втратив житло через бойові дії. Розмір виплат прив’язаний до категорії. Евакуйовані та постраждалі від обстрілів можуть отримати 12 300 гривень одноразово, ті, хто повернувся додому, — 10 800 гривень трьома щомісячними частинами, а найвразливіші ВПО без державної допомоги — по 2 000 гривень на дорослого та 3 000 на дитину чи людину з інвалідністю щомісяця.
Реєстрація на більшість програм відбувається хвилями й часто закривається за кілька днів. Норвезька рада у справах біженців відкривала вікно подання заявок у середині червня лише на дев’ять днів. Карітас Україна працює у восьми прифронтових областях через мережу місцевих осередків, а ЮНІСЕФ улітку 2026 року не оголошував відкритої реєстрації на нові програми грошової підтримки. Людині, яка потребує допомоги, дедалі частіше доводиться відстежувати короткі періоди прийому заявок через місцеву громаду.
Хто випадає з поля зору
Зміщення до «найвразливіших» залишає без підтримки тих, хто раніше на неї розраховував. Аналітики ACAPS у сценаріях на 2026 рік прогнозують, що дефіцит допомоги найсильніше відчують прифронтові громади, люди, які довго перебувають у статусі переселенців, літні мешканці та ті, хто повертається до зруйнованих районів. Держава посилила контроль паралельно з донорами. З липня Мінфін щомісяця перевіряє, хто з ВПО перебуває за кордоном понад 90 днів поспіль, а Пенсійний фонд верифікує відповідність отримувачів новим критеріям, після чого довідку ВПО можуть відкликати. Житлові ваучери для переселенців із серпня звіряють через державні реєстри, і власники недостовірних даних отримують відмову.
Читайте також:
Не Netflix, а гуманітарна допомога. Як проєкт Face2Face вчить українців донатити за підпискою
Організації шукають, на що жити
Скорочення фінансування вдарило й по самих виконавцях програм. За даними експрес-дослідження Open Space Works Ukraine, три чверті українських організацій громадянського суспільства після припинення допомоги USAID активно шукають альтернативні джерела. Частина скоротила штат, частина відправила співробітників у неоплачувані відпустки, окремі команди згорнули цілі напрями роботи. Раптовість цього переходу відрізняє його від звичної практики донорів, коли фінансування зменшують поступово впродовж кількох років і завчасно попереджають партнерів.
Заміщення американських грошей іде повільно. Основним інструментом із передбачуваним державним фінансуванням залишається програма ЄС Ukraine Facility, з якої, зокрема, оплачують гуманітарне розмінування. Організації диверсифікують надходження через локальних донорів, корпоративні партнерства та регулярні приватні пожертви за передплатою, коли підписник щомісяця перераховує невелику суму на конкретний напрям. Модель дрібних сталих внесків приваблива тим, що дає передбачуваність, якої більше не гарантують великі закордонні гранти.
Що визначить рік
Гуманітарний план потреб і реагування на 2026 рік описує ситуацію в Україні як кризу у сфері захисту й оцінює кількість людей, яким планують надати допомогу першочергово, у мільйони. Серед довгострокових наслідків, які згадують і Мілібенд, і автори плану, — тиск на психічне здоров’я дорослих та дітей, потреба у сталих послугах для тих, хто пережив пов’язане з війною насильство, і забезпечення житлом та роботою для найвразливіших переселенців. Розрив між цими потребами та наявними коштами й визначить, скільки людей отримає підтримку впродовж року.
Читайте також:
Українські підлітки провели дослідження — по допомогу звертається лише 30% ровесників