Пошук справедливості для тисяч українців, які опинилися в ізоляції через російську агресію, залишається одним із найскладніших викликів сучасності. Правовий вакуум, штучні кримінальні справи та повна інформаційна блокада з боку контролюючих органів Російської Федерації перетворюють процес повернення цивільних заручників на тривалу боротьбу. Під час профільного форуму у Харкові, організованого Офісом Омбудсмана України спільно з Агентством ООН у справах біженців (УВКБ ООН) та благодійним фондом «Право на захист», посадовці, правозахисники та правоохоронці окреслили масштаби кризи та спробували скоординували кроки для соціальної адаптації звільнених громадян.
Захід відкрила представниця Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Харківській області Олена Сібільова, яка закликала присутніх пам’ятати про ціну мирного життя та підкреслила роль правозахисних інституцій.
«Ми маємо сказати, що ми зібралися тут завдяки нашим героям і героїням, які надають можливість нам жити, зустрічатися, планувати майбутнє. Сьогодні ми поговоримо дійсно про одну з найскладніших гуманітарних і правозахисних тем… Офіс Омбудсмана робить все можливе і неможливе для того, щоб повертати людей сюди», — зазначила вона на початку зустрічі.
Специфіка прифронтового регіону
Харківська область через географічне розташування та тривалий досвід часткової окупації безпосередньо зіткнулася з проблемою масових незаконних затримань. Близькість до лінії фронту змушує місцеву владу оперативно розробляти програми підтримки постраждалих. Радниця голови Харківської обласної ради Наталія Осадча, наголосила на важливості консолідації зусиль.
«Тема підтримки цивільних полонених є надзвичайно чутливою темою, і вона потребує від усіх нас дієвої спільної співпраці державних інституцій, громадських організацій, місцевої влади», — каже Осадча.
Специфіка регіону вимагає створення гнучких механізмів, які поєднують зусилля державних інституцій, міжнародних організацій та локальних громад для супроводу родин заручників. Харківська міська рада через Департамент з питань ветеранської політики вже впроваджує заходи, спрямовані на комплексну адаптацію осіб, що повертаються додому. Директор цього департаменту Нікіта Стерин пояснив головні завдання міста.
«Одним з приоритетних напрямків нашої роботи міської ради є саме адаптація цивільних полонених і взагалі полонених, які повертаються додому. Ми намагаємося зробити так, щоб наші українці, наші харків’яни… мали повноцінну змогу повернутися до нормального повноцінного життя», — зауважив керівник відомства.
Пріоритетом у цій діяльності є повернення громадян до суспільства, оскільки колишні полонені потребують тривалого медичного та психологічного супроводу.
Масштаби правового вакууму та верифікація: скільки людей у полоні
Офіційні статистичні дані демонструють критичні масштаби порушень міжнародного гуманітарного права. Наразі зафіксовано інформацію про понад 16 000 цивільних громадян, які стали жертвами свавільних затримань чи зникли безвісти за умов, пов’язаних із воєнними діями. Російська сторона систематично приховує відомості про місця перебування та стан здоров’я утримуваних осіб.
Через Міжнародний комітет Червоного Христа на сьогодні вдалося офіційно верифікувати (підтвердити статус полоненого) лише близько восьмисот громадян. Решта людей перебуває у статусі зниклих безвісти за особливих обставин, що значно ускладнює правовий захист їхніх інтересів та надання допомоги близьким родичам.
Читайте також:
ООН вперше внесла російські силові структури до «чорного списку» за сексуальне насильство під час війни в Україні
Штучні судові справи. Як вони з’являються та що з ними робити
Аналіз правозахисних організацій дозволяє розділити утримуваних цивільних на кілька умовних категорій, кожну з яких російська каральна система використовує з різною метою. Частину громадян прирівнюють до військовополонених для штучного розширення обмінного фонду. Проти інших фабрикують кримінальні провадження за статтями про шпигунство, тероризм або протидію так званій «спеціальній військовій операції». Третя група осіб перебуває у місцях несвободи без висунення жодних офіційних звинувачень, що позбавляє їх навіть мінімальних процесуальних прав.
Ці кримінальні справи з’являються за чітко відпрацьованими шаблонами російських спецслужб: людей місяцями або й роками тримають у повній ізоляції, після чого під тиском і тортурами змушують підписувати зізнання або свідчити проти інших заручників. Керівник польового офісу Агентства УВКБ ООН Річард Майкл Еванс підкреслив, що майбутні програми реабілітації мають спиратися на індивідуальні свідчення потерпілих для ефективного подолання наслідків катувань та глибоких психологічних травм.
«Під час цього форуму ми почуємо безпосередні свідчення осіб, позбавлених свободи, і ми повинні вибудовувати нашу діяльність таким чином, щоб враховувати їхні потреби, щоб допомогти їм відновитися від катувань, від неналежного поводження і від заподіяних травм», — зазначив представник ООН.
Державний статус та фінансова допомога заручникам
Українське законодавство пропонує чітку систему соціальних гарантій для осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії. Відповідно до профільного Закону під номером 2010, спеціальна комісія при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій розглядає заяви та офіційно визнає за особами відповідний державний статус.
Після підтвердження статусу бранці та їхні родичі отримують таку допомогу:
- Сім’ї людей, які досі перебувають у полоні, мають право на щорічну державну фінансову підтримку у розмірі ста тисяч гривень за кожен рік несвободи;
- Звільнені особи отримують одноразову грошову допомогу після повернення додому;
- Передбачено заходи безкоштовного правового захисту, медичної реабілітації та санаторно-курортного лікування;
- Звільнені цивільні отримують офіційне право на відстрочку від мобілізації під час дії воєнного стану.
Керівник Харківського обласного офісу фонду «Право на захист» Андрій Цариценко зауважив, що близькість лінії фронту актуалізує потребу в безперервному фінансовому та юридичному супробуді кожної постраждалої родини.
«Сьогодні ми зібралися, напевно, не для того, щоб поговорити про механізми, координацію і все інше. Ми зібралися ради людей. Ради людей, яких війна розділила, напевно, на до і після життя їх. Фронт сьогодні Харкова, на жаль, зовсім поруч», — підсумував правозахисник, закликаючи спрощувати бюрократичні процедури для сімей заручників.
Чинники, що впливають на повернення людей, та юридична фіксація злочинів
Процес звільнення цивільних заручників є значно складнішим за обмін військовополоненими, оскільки за міжнародним правом цивільних осіб взагалі заборонено брати в заручники, тому класичні механізми «обміну» тут юридично не діють. На повернення людей впливає комплекс чинників: успіхи Збройних Сил України на полі бою (формування власного «обмінного фонду» з полонених росіян), активне залучення третіх країн-посередників, тиск міжнародних організацій та дипломатичні перемовини.
Важливу роль відіграє також юридична фіксація злочинів, яка доводить системність дій агресора та допомагає ідентифікувати зниклих. Представник правоохоронних органів Спартак Борисенко навів показовий приклад того, як фабрикуються подібні справи і як свідчення звільнених допомагають слідству. Він розповів про незаконне затримання сімдесятирічного громадянина Сполучених Штатів Америки в Ізюмі під час окупації міста у 2022-му році. Чоловіка тривалий час утримували в балаклійській катівні, згодом депортували на територію Росії та лише восени 24-го року висунули фальсифіковане звинувачення в підготовці українських військових.
«Хоча йому 70 років і він взагалі жодного разу не тримав зброю в руках. І вже після повернення з полону цивільних українських громадян цю інформацію ми отримали від них, що їх катували і примушували давати свідчення відносно іншої особи, що він начебто приймав участь в підготовці їх як найманців до війни», — розповів правоохоронець.
Своєчасне звернення постраждалих та свідків до українських слідчих органів дозволяє документувати подібні злочинні алгоритми для майбутніх міжнародних трибуналів, що є ще одним важелем впливу на країну-агресора.
Читайте також:
Українські військовополонені почали отримувати листи від рідних