Закриття USAID, найбільшого донора американської допомоги, змінило умови роботи тисяч українських ГО. Контракти обірвалися посеред проєктів, частина команд опинилася без зарплат, а керівники громадських ініціатив почали шукати кошти там, де раніше їх ніколи не шукали. Через рік після того, як агентство остаточно припинило роботу, український сектор громадянського суспільства живе в новій фінансовій реальності, де роль головного партнера перейшла до Європи, а виживання дедалі частіше залежить від уміння самотужки заробляти.
Що сталося з USAID
Агентство США з міжнародного розвитку згорталося поетапно. Спершу адміністрація Дональда Трампа на початку 2025 року заморозила фінансування на 90 днів, після чого більшість програм так і не відновили. З 1 липня 2025 року агентство припинило реалізацію програм міжнародної допомоги, а його функції передали Державному департаменту. Координацію ліквідації покладено на Офіс менеджменту та бюджету, про що публічно заявив держсекретар Марко Рубіо.
Масштаб рішення виходив далеко за межі України. Дослідники медичного журналу The Lancet підрахували, що скорочення допомоги USAID здатне коштувати світу до 14 мільйонів передчасних смертей упродовж п’яти років. Агентство роками працювало в понад сотні країн і вважалося ключовим інструментом американської «м’якої сили».
В Україні USAID фінансувало програми відбудови шкіл, ремонту енергетичної інфраструктури, медичні послуги, підтримку місцевого самоврядування, документування воєнних злочинів, реінтеграцію ветеранів та внутрішньо переміщених осіб. Кожна програма мала українських партнерів, які отримували кошти у вигляді грантів. Коли наприкінці січня 2025 року організації почали отримувати повідомлення про необхідність зупинити діяльність, для багатьох із них це означало зупинку роботи майже миттєво.
Читайте також:
Абревіатури ООН — що означають УВКБ, ПРООН, ЮНЕП, МАГАТЕ і ФАО
Наскільки український сектор залежав від американських грошей
Картина залежності виявилася складнішою за поширене уявлення про «грантову голку». Кошти міжнародної технічної допомоги формували близько 25,4% бюджетів українських громадських організацій. Решту три чверті сектор покривав з інших джерел, тож говорити про тотальну прив’язку до зовнішніх донорів складно. Удар розподілився нерівномірно й найсильніше зачепив тих, хто будував свою модель навколо американського фінансування.
Найвразливішими виявилися медіа та правозахисні ініціативи. Опитування Інституту масової інформації показало, що 59,2% медійників вважали зупинку американських програм підтримки потенційно катастрофічною для незалежної журналістики. Лише близько шостої частини респондентів повідомили, що взагалі не отримували грантів від американських організацій. Мультимедійний проєкт Ukraїner публічно визнав, що американське фінансування забезпечувало йому близько 80% бюджету.
Серед українських структур, які втратили доступ до американських коштів, опинилися Центр протидії корупції, Українська правда, hromadske, благодійний фонд «100% життя», правозахисна «Юридична сотня» та десятки менших організацій по всій країні. Окреме дослідження зафіксувало, що 75% опитаних організацій громадянського суспільства почали активно шукати альтернативні джерела фінансування ще навесні 2025 року.
Ефект, що вийшов за межі громадського сектору
Наслідки закриття агентства відчули люди, які ніколи не чули абревіатури USAID. Механізм цих втрат розгортається ланцюжком: підприємства, що залежали від грантових коштів, скорочують активність, а разом із ними замовлення втрачають їхні постачальники, орендодавці приміщень, друкарні та сервісні компанії.
Особливо показовою стала ситуація з розмінуванням. Зупинка профільних програм означала, що частина замінованих полів залишилася необробленою, а отже без урожаю. Фермер, який раніше міг отримати грант на закупівлю техніки, тепер змушений брати кредит, і вартість позики закладається в кінцеву ціну продукції. Так рішення про скорочення допомоги перетворилося на чинник, що тисне на ціни в магазинах.
Медичний сектор зіткнувся з перебоями в закупівлі ліків і медикаментів за програмами, які раніше покривав американський бюджет. Кадрові втрати додали соціального виміру: тисячі людей, які працювали в проєктах USAID, опинилися на ринку праці одночасно, і частина з них почала шукати роботу за межами громадського сектору.
Читайте також:
Чи припинення фінансування USAID вплине на українську систему охорони здоров’я
Хто заповнює прогалину
Місце головного партнера українського громадянського суспільства зайняв Європейський Союз. Програма Ukraine Facility обсягом 50 мільярдів євро, розрахована на 2024–2027 роки, перетворилася на найбільший механізм підтримки країни. Станом на лютий 2026 року в її межах мобілізували 36,8 мільярда євро. Загалом міжнародне співтовариство підтвердило наміри спрямувати на потреби України понад 15 мільярдів доларів лише впродовж 2026 року через різні канали.
Помітнішою стала роль окремих європейських держав. Німеччина розширила пряму підтримку українських організацій, зокрема через посольські програми мікропроєктів і канали Німецького Червоного Хреста, який робить ставку на передачу повноважень місцевим партнерам. Така модель співпраці передбачає, що рішення про витрачання коштів ухвалюють самі українські організації, ближчі до потреб громад.
Частину прогалини закривають приватні донори, корпоративні фонди та благодійні збори. Для багатьох організацій це означало перебудову всієї логіки планування: замість одного великого контракту доводиться збирати бюджет із десятків менших джерел із різними правилами звітності та строками.
Поворот до самозарадності
Шок 2025 року пришвидшив розмову, яка тривала в секторі роками, — про фінансову самостійність українських організацій. Замість очікування відновлення американських програм частина керівників почала будувати моделі, що поєднують державне фінансування, доходи від власної діяльності, філантропію та членські внески. Закордонний досвід підказує орієнтири: у низці європейських країн держава покриває від 35 до 55% бюджетів громадських організацій, а решту ті заробляють самостійно, зберігаючи незалежність.
Українські реформатори обговорюють створення національних механізмів підтримки громадянського суспільства за зразком хорватського фонду, який фінансує організації протягом кількох років поспіль і поступово передає повноваження регіональним структурам. Така тривалість фінансування дає організаціям змогу планувати наперед і менше залежати від коливань настроїв окремих закордонних донорів.
Майданчиком для узгодження нових правил гри стане Ukraine Recovery Conference 2026, яку наприкінці червня приймає Гданськ. До порядку денного цьогорічної конференції додали ветеранську тематику та питання безпеки й оборони, а українські органи влади формують перелік громад і організацій, які представлятимуть країну. Саме на таких майданчиках вирішується, які сектори отримають цільове фінансування й наскільки чітко задокументовані потреби конкретних напрямів перетворяться на реальні кошти.
Перший рік після виходу USAID показав українському сектору і його вразливість, і запас міцності. Організації, які встигли диверсифікувати джерела й вибудувати зв’язки з громадами, пройшли турбулентність із меншими втратами. Ті, хто покладався на єдиного донора, отримали жорсткий урок про ціну такої залежності. Куди рухатиметься громадянське суспільство далі, залежить від того, чи встигне воно перетворити вимушену кризу на сталу модель фінансування.
Читайте також:
Реєстрація громадських організацій за модельним статутом у Дії усуває бюрократичні перепони