Барнахус — це центр, у якому дитина-жертва або свідок злочину спілкується зі слідчими, психологами й лікарями в одному безпечному просторі, замість того щоб ходити по кабінетах і повторювати болючі спогади десятки разів. Назва походить від ісландського barnahús — «будинок для дітей». Модель з’явилася в Ісландії наприкінці 1990-х і стала європейським стандартом захисту неповнолітніх від повторної травматизації під час розслідування. В Україні станом на 2026 рік працює 14 таких центрів.
Потреба у таких просторах в Україні стала особливо гострою з 2022 року. З початку повномасштабного вторгнення щонайменше 3452 дитини в країні загинули або отримали поранення, і ООН фіксує лише підтверджені випадки — реальна кількість постраждалих значно вища. «Жодна дитина в Україні не є в безпеці. Діти продовжують жити під постійною загрозою атак, де б вони не були», — наголошує голова Представництва ЮНІСЕФ в Україні Анн-Клер Дюфей.
На тлі цієї статистики тисячі неповнолітніх стикаються з додатковим випробуванням — насильством, експлуатацією та злочинами. Традиційна правоохоронна система виявилася не готовою працювати з такими потерпілими без завдання їм супутньої шкоди. Процес розслідування вимагав від дитини багаторазового відтворення болючих спогадів у кабінетах слідчих, медичних закладах та залах суду. Постійні допити перед незнайомими людьми у форменному одязі руйнували дитячу психіку. Саме тому в країні запроваджують ісландську модель — створюють безпечне середовище, де всі необхідні процедури відбуваються під одним дахом за участю підготовлених психологів.
Читайте також:
Абревіатури ООН — що означають УВКБ, ПРООН, ЮНЕП, МАГАТЕ і ФАО
Історія виникнення та філософія дружнього правосуддя
Слово barnahús перекладається з ісландської як «будинок для дітей». Концепція з’явилася в Ісландії наприкінці 1990-х і швидко стала золотим стандартом захисту неповнолітніх у європейських країнах. Головна ідея моделі полягає у підлаштуванні правоохоронної та медичної систем під дитину, а не навпаки. Замість транспортування наляканого потерпілого по різних державних установах, фахівці збираються в одному безпечному місці. Простір облаштовують максимально комфортно. Відсутність ґрат на вікнах чи суворих кабінетів компенсується м’якими килимами, кольоровими меблями та іграшками. Спокійна атмосфера допомагає розслабитися і розповісти про пережите без страху.
Поширення мережі безпеки в українських регіонах
Системне впровадження таких закладів в Україні розпочалося у 2021 році зусиллями благодійного фонду «Українська фундація громадського здоров’я» і організації HealthRight International за підтримки ЮНІСЕФ та Міжвідомчої координаційної ради з питань правосуддя щодо неповнолітніх. Станом на 2026 рік в країні функціонує 12 центрів — у Вінницькій, Кіровоградській, Полтавській, Тернопільській, Чернівецькій, Житомирській, Волинській, Сумській областях, а також у Києві, Одесі, Черкасах і Миколаєві. Більшість з них відкрилися в умовах повномасштабного вторгнення, що підкреслює нагальну потребу в таких просторах.
Уряд закладає подальше розширення мережі. У програмі дій уряду на 2025 рік передбачено забезпечення функціонування центрів за моделлю Барнахус у 15 регіонах країни. До 2026 року частка кримінальних проваджень за участю неповнолітніх із залученням психологів має зрости щонайменше до 85 відсотків. Точні адреси та номери телефонів центрів ніколи не публікуються у відкритому доступі — це гарантує неможливість зустрічі жертви зі своїм кривдником і захищає від небажаної уваги суспільства.
Читайте також:
В Україні налічується 59 350 дітей-сиріт і дітей без батьківського піклування – Opendatabot
Кому доступні послуги спеціалізованого простору
Допомогу отримують усі особи віком до 18 років, які стали жертвами або свідками злочинів, пов’язаних із будь-якими формами насильства. Звернутися безпосередньо до самого закладу неможливо — процедура вимагає офіційного підґрунтя. Батьки, опікуни або інші законні представники, які не є підозрюваними у злочині, подають заяву до поліції. Слідчий реєструє справу, зв’язується з координатором простору і збирає команду фахівців. Неповнолітні мають право самостійно попросити про допомогу, проте подальші юридичні дії вимагають обов’язкової участі їхніх офіційних представників або працівників соціальних служб.
Як виглядає робота простору всередині
Внутрішня структура закладу розділена на чотири функціональні зони для уникнення хаосу та перетину процесів. Перша кімната слугує місцем зустрічі, де оцінюються базові потреби відвідувача та планується подальша робота. Друга локація призначена для ключового етапу — збору свідчень. Тут неповнолітній залишається наодинці з психологом. Розмова фіксується прихованими камерами. Слідчі, прокурори та адвокати перебувають у сусідньому звукоізольованому приміщенні. Вони бачать і чують усе через монітори, передаючи свої запитання психологу через навушник. Третя кімната обладнана для проведення медичного огляду. Лікарі працюють обережно, кожна дія пояснюється простими словами, будь-який примус суворо заборонений. Четверта зона виділена для роботи спеціалістів із психічного здоров’я, які допомагають впоратися з наслідками травми.
Як модель змінює систему правосуддя
Підхід кардинально змінює ситуацію із захистом прав наймолодших громадян. Найбільша перевага полягає у скасуванні необхідності відвідувати суд. Отриманий відеозапис бесіди з психологом визнається офіційним доказом, що рятує потерпілого від зустрічі з кривдником під час відкритих слухань. Комплексна допомога надається відразу на місці: від медичної фіксації до довготривалої психологічної реабілітації самої жертви та її родичів. Виклики виникають лише на етапі організації процесу. Створення такого простору вимагає фінансових вкладень у технічне обладнання, підбір приміщень та спеціальне навчання персоналу. Налагодження синхронної співпраці між різними державними відомствами потребує часу і зміни старих бюрократичних звичок.
Читайте також:
Діти Героїв України відкрили матч Україна-Швеція
Питання та відповіді
Що таке Барнахус простими словами?
Це центр, де дитина-жертва або свідок злочину проходить усі процедури — спілкування зі слідчим, медичний огляд, психологічну допомогу — в одному безпечному просторі, замість того щоб ходити по кабінетах. Назва походить від ісландського barnahús — «будинок для дітей».
Скільки центрів Барнахус працює в Україні?
Станом на 2026 рік — 12 центрів у Вінницькій, Кіровоградській, Полтавській, Тернопільській, Чернівецькій, Житомирській, Волинській, Сумській областях, а також у Києві, Одесі, Черкасах і Миколаєві. До кінця 2025 року уряд планував розширити мережу до 15 регіонів.
Як звернутися до центру Барнахус?
Напряму до закладу звернутися неможливо. Батьки або законні представники подають заяву до поліції. Слідчий реєструє справу і самостійно зв’язується з координатором простору. Адреси та телефони центрів не оприлюднюються — це робиться для безпеки дітей.
Хто може скористатися допомогою Барнахусу?
Усі особи віком до 18 років, які стали жертвами або свідками злочинів, пов’язаних із будь-якими формами насильства. Допомогу надають незалежно від статі, національності чи соціального статусу дитини.