Молодіжна рада при Чернігівській ОДА оприлюднила масштабне дослідження потреб молоді регіону — і його результати демонструють системну кризу, яку роками ігнорували.
Восени 2025 року Молодіжна рада при Чернігівській обласній державній адміністрації завершила одне з найбільш детальних досліджень потреб молоді в регіоні за останні роки. Понад чотириста молодих людей віком від 14 до 35 років взяли участь в анкетуванні, ще кілька десятків — у фокус-групових дискусіях у різних громадах. Дослідження тривало з серпня по грудень 2025 року і охопило всі п’ять районів Чернігівської області. Зібрані дані малюють неоднозначну картину: молодь хоче брати участь у житті своїх громад, однак не має для цього ані інструментів, ані інформації, ані часто — елементарної фізичної інфраструктури.
Хто відповідав і звідки
Серед 444 учасників анкетування найбільшу частку становили підлітки від 14 до 17 років — 40,1%. Молодь від 18 до 22 років склала 19,8%, від 23 до 29 — 17,3%, і від 30 до 35 — 22,7%. Більшість респондентів — жінки (66,9%), що дослідники пояснюють вищою активністю жінок у соціальних опитуваннях і водночас вказують на нижчу залученість чоловіків до подібних процесів.
Географічно найбільше учасників представляло Чернігівський район — 38,7%, далі Ніжинський (22,3%), Корюківський (20,7%), Прилуцький (14%) і Новгород-Сіверський (4,3%). Найбільша кількість респондентів за місцем проживання припала на Менську, Чернігівську та Прилуцьку територіальні громади.
За статусом: майже 40% респондентів зазначили, що працюють, понад 28% — школярі, 24,8% — студенти, а 4,7% вказали на відсутність роботи. Понад 8% учасників є внутрішньо переміщеними особами — це ще один контекст, який дослідники брали до уваги при аналізі даних.
Робота є, але не та
Питання зайнятості виявилося одним із найболючіших. Майже половина учасників — 49,4% — на момент опитування не мали жодної роботи. З тих, хто працює, лише 20,3% зайняті за своїм фахом. Решта — а це понад дві третини працюючих — виконують роботу, не пов’язану з їхньою освітою.
У відповідях на відкрите питання про пошук роботи молодь ділилася конкретним досвідом: «важко», «мене самого знайшли», «працюю віддалено та не в своїй громаді, бо тут не змогла знайти роботу», «просто знайти роботу, але непросто знайти гідну заробітну платню». Ці відповіді ілюструють не просто статистику, а реальну деформацію локального ринку праці, де навіть наявність роботи не гарантує відповідності очікуванням чи кваліфікації.
Попри це 67,6% опитаних хотіли б відкрити власну справу. Однак ті самі респонденти чесно перераховують перешкоди: брак фінансових ресурсів назвали 79,3% потенційних підприємців, недостатню інформованість про гранти й програми — 62,2%, відсутність знань і практичного досвіду — 58,1%, страх невдачі — 54,3%. Показово, що серед власних варіантів відповідей фігурували «війна», «корупція» і «відсутність підтримки з боку держави» — слова, які в офіційних анкетах зазвичай не передбачені.
Запитання про стажування дало ще один красномовний результат: 53,2% опитаних узагалі не знають про існування грантових і стажувальних програм — ні на місцевому, ні на національному рівні. Лише 12,8% вважають себе добре поінформованими. При цьому майже 40% заявили про готовність пройти оплачуване стажування на підприємствах або в установах Чернігівської області за умови строку один рік.
Молодіжні ради: є, але їх не чують
Одним із найважливіших вимірів дослідження стала оцінка інституційної інфраструктури молодіжної участі. Протягом літа 2025 року Молодіжна рада при ОДА надіслала запити до 57 сільських і селищних рад із проханням повідомити про наявність або відсутність молодіжних рад на їхній території. Відповіді отримали від 43. За підсумками 23 громади підтвердили, що молодіжні ради у них діють.
Проте реальний вплив цих органів на молодь залишається обмеженим. За результатами анкетування, лише 14% респондентів вважають, що молодіжна рада у їхній громаді дуже сильно впливає на життя молоді. Ще 30% кажуть, що вплив є частковим. Водночас 19,4% ніколи не чули про діяльність молодіжної ради, 9,9% вважають, що вона функціонує переважно формально, а 5,9% зазначили, що такого органу в їхній громаді взагалі немає.
Фокус-групове дослідження з Корюківською молодіжною радою виявило симптоматичну проблему: більшість учасників дискусії не розрізняли функцій молодіжної ради і молодіжного центру «Куб». Центр сприймається як простір для дозвілля, а рада — як інструмент дій, але це розуміння, за висновком дослідників, «наразі не є системним». Окрім того, заходи в раді плануються ситуативно, без річного бачення, а члени не завжди чітко усвідомлюють власні ролі.
Серед 33 представників молодіжних рад, які взяли участь в окремому анкетуванні, найпоширенішою проблемою у роботі виявилася відсутність знань і компетенцій — 48,5%. Обмежене фінансування проєктів назвали 45,5%, а неактивність самих членів ради — 39,4%. Більшість рад лише частково мають стратегічні плани роботи.
Де молоді немає місця
Молодіжні простори — або їх відсутність — стали окремою темою в кожному з проведених фокус-групових досліджень. У Дмитрівській громаді учасники прямо назвали відсутність місць, де можна провести час після навчання, зайнятися творчістю або просто поспілкуватися з однолітками. У Прилуцькій — єдиним упізнаваним місцем для молоді виявився простір «Думка», і саме він асоціюється у респондентів із безпечним середовищем. У Коропі запит на кінотеатр під відкритим небом, скейт-парк і облаштований пляж прозвучав від 81,9% з 285 учасників місцевого опитування.
За результатами загального анкетування, 32% молоді Чернігівщини вказують на відсутність молодіжного простору як одну з ключових проблем у громаді. На першому місці — труднощі з працевлаштуванням (64,4%), на другому — низька поінформованість про можливості для молоді (51,4%).
Там, де молодіжні центри все ж існують, ситуація неоднозначна: 27,4% опитаних нічого не знають про роботу таких установ. Водночас ті, хто з ними знайомий, здебільшого оцінюють їх позитивно — 26% поставили оцінку «добре», ще 17,9% — «відмінно».
Волонтерство і бажання долучитися
Незважаючи на численні бар’єри, молодь демонструє помітну готовність до участі в громадському житті — особливо через волонтерство. Активно залучені до волонтерської діяльності 12,4% опитаних, ще 51,4% беруть участь час від часу. Показово, що 19,4% не залучені, але хотіли б — і саме ця група є найбільш потенційно активною, якщо забезпечити їй доступ до інформації та координації.
Серед перешкод для волонтерської участі респонденти називали «брак часу», «відсутність інформації», «відсутність розумного координатора та ресурсів», «соціальну тривожність», «страх перед невдачею» і «сімейні обставини». Частина з них прямо вказувала: органи місцевого самоврядування або не пропонують волонтерських ініціатив, або не створюють умов для їх появи.
Серед форматів активностей, які молодь хотіла б бачити у своїй громаді, найвищий попит мають кар’єрні заходи — ярмарки вакансій і зустрічі з роботодавцями (49,5%). Спортивні заходи обрали 43,7%, освітні тренінги з лідерства та фінансової грамотності — 42,6%. Запит на тренінги з військової підготовки зафіксований у 27,9% респондентів — цифра, яка відображає контекст повномасштабної війни.
Що молодь просить у влади
На запитання про те, чи враховується їхня думка у житті громади, 36,3% опитаних відповіли «ні». Лише 13,5% вважають, що їхня позиція дійсно береться до уваги. Іще 29,5% кажуть, що думка враховується частково, але цього недостатньо.
Серед форм підтримки, яку молодь хотіла б отримати від органів місцевого самоврядування, фінансова підтримка через гранти посіла перше місце — 68,5%. Далі — сприяння у працевлаштуванні (57%), надання простору для діяльності (54,7%) та інформаційна підтримка (52,5%). Психологічна і ментальна підтримка важлива для 41,9% — і ця цифра в умовах тривалої війни не видається дивною.
Пропозиції, які молодь залишала у відкритих відповідях, зосереджені навколо кількох тем: патріотичне виховання і вшанування пам’яті загиблих, психологічна підтримка, система стажувань на підприємствах і в органах місцевого самоврядування, онлайн-платформа з інформацією про гранти, розвиток молодіжних центрів і хабів, культурні заходи, міжгромадська взаємодія.
Що далі
За підсумками дослідження автори сформулювали рекомендації за двома напрямами — робота з молоддю та робота з молодіжними радами. Серед пріоритетів — створення єдиного онлайн-простору з актуальними можливостями для молоді, проведення інформаційних кампаній, навчання лідерів, підтримка молодіжних просторів і коворкінгів. Щодо молодіжних рад — регулярні зустрічі між їх представниками, освітньо-інформаційна програма адаптована до реалій Чернігівщини, Форум молодіжних рад, запровадження системи офлайн-обміну досвідом та ініціювання створення рад у громадах, де їх досі немає.
Дослідження також прямо вказує на необхідність включити його результати до нової обласної програми «Молодь Чернігівщини» на 2026–2030 роки. Чи стане це підставою для реальних змін у молодіжній політиці регіону — покаже час і, насамперед, рішення тих, хто цю політику формує.
Читайте також:
Медична система України втрачає професійні кадри через фінансові деформації та критичні навантаження
