Чверть мільйона гривень на рік і холод у хаті. Як українці виживали взимку

Четверта воєнна зима виявилась однією з найважчих для українських домогосподарств із лютого 2022 року. Не лише через морози чи ракетні удари по енергетичній інфраструктурі, а й через банальну нездатність платити за опалення. Такий висновок випливає зі звіту Міжнародної організації з міграції (МОМ), підготовленого за результатами 23-го раунду Загального опитування населення, проведеного між січнем і березнем 2026 року серед понад 40 000 випадково відібраних респондентів по всій підконтрольній Україні.

Дослідження охоплювало стан житла, витрати на оренду й комунальні послуги, доступ до резервного електропостачання, надійність систем опалення та вартість твердого палива. Вперше в цьому раунді опитування окремо зафіксовано рівень достатності тепла, перебої в централізованому теплопостачанні, теплоутримуючу здатність будівель та падіння температури всередині приміщення під час відключень — що дозволило значно точніше оцінити, як житловий фонд країни витримав зимове навантаження.

Гроші, а не ракети: головна причина холоду в домівках

Попри те, що атаки на енергетичну інфраструктуру тривали впродовж усієї зими, головним чинником недостатнього обігріву виявилась не руйнація мереж, а фінансова неспроможність домогосподарств.

Лише 32% опитаних зазначили, що могли опалювати оселю стільки, скільки потребували. Більшість — 59% — свідомо скорочували споживання тепла, щоб заощадити кошти. Показово, що ця частка практично однакова як серед внутрішньо переміщених осіб (ВПО), так і серед тих, хто залишився на місці, — 59% і 60% відповідно. Це свідчить про загальнонаціональний характер проблеми доступності опалення, а не про специфічну вразливість переселенців.

На лінії фронту картина була ще гострішою. Там лише 25% домогосподарств могли гріти оселю без обмежень, а 65% скорочували опалення з міркувань економії — проти 56% у нефронтових районах. МОМ пов’язує цей розрив із поєднанням нижчих доходів і більших руйнувань інфраструктури саме в цих територіях.

Скільки коштувало тепло

Медіанна місячна вартість опалення по Україні склала 1 000 гривень, серед ВПО — дещо вища, 1 188 гривень. У загальній структурі комунальних витрат опалення займало близько 31%, решта припадала на воду, газ для приготування їжі та електрику для освітлення й інших базових потреб. Медіанний місячний комунальний рахунок загалом становив 3 200 гривень — на 200 гривень більше, ніж торік.

Якщо перекласти місячну вартість опалення на п’ятимісячний опалювальний сезон, типове домогосподарство з централізованим теплопостачанням витрачало близько 5 000 гривень за сезон. Це приблизно третина від єдиного орієнтиру в 19 400 гривень, закладеного в Плані зимового реагування України, який калібрувався під профіль твердого палива — значно дорожчого способу обігріву.

Домогосподарства, що опалювалися дровами, у середньому потребували витратити 14 337 гривень за сезон. Три з десяти таких родин зазначили, що їхні сезонні витрати дорівнювали або перевищували орієнтир у 19 400 гривень. Вугілля обходилося дешевше — медіана 3 395 гривень, брикети — 5 000, пелети — 2 584 гривні. Фронтові домогосподарства платили за дрова більше — медіана 15 000 гривень проти 13 000 гривень деінде, хоча потребували однакового обсягу — десять кубометрів. Різниця пояснюється суто ціновим фактором: перебої в ланцюгах постачання та складна логістика поблизу лінії зіткнення підштовхували ціни вгору.

П’ята частина доходу — лише на комуналку

Для переміщених родин комунальні послуги з’їдали в середньому п’яту частину щомісячного доходу. При медіанному доході ВПО в 15 000 гривень рахунок у 3 000 гривень становив рівно 20%. Для приблизно третини переміщених родин із доходом менше 10 000 гривень на місяць комуналка забирала понад 30% надходжень — рівень, який у стандартних гуманітарних показниках відповідає кризовому.

Більшість ВПО (56%) орендували житло — хоча ця частка дещо знизилась порівняно з 63% у попередній опалювальний сезон. Медіанна орендна плата для переміщених становила 6 000 гривень на місяць, що при медіанному доході орендаря-ВПО в 17 500 гривень поглинало 34% надходжень. Більше половини — 53% — орендарів-ВПО витрачали понад 30% доходу лише на оренду, а для кожного дев’ятого орендна плата перевищувала 70% усього доходу. Коли зверху додавалися комунальні витрати, сукупне навантаження на кишеню досягало близько половини доходу домогосподарства.

На фронтових територіях абсолютні суми за комуналку були нижчими (медіана — 3 000 гривень проти 3 500 гривень в інших районах), проте доходи там теж суттєво менші — 13 000 гривень проти 20 000 гривень деінде. Тому та сама сума в рахунку забирала непропорційно більшу частку бюджету.

Перебої в теплопостачанні: де і наскільки

62% домогосподарств із централізованим опаленням повідомили про щонайменше один перебій або недостатній рівень обігріву протягом сезону. Серед ВПО цей показник сягав 65%. У середньому типове домогосподарство зазнавало перебоїв протягом п’яти днів на місяць, а серед переміщених осіб — майже семи днів. Коли відключення траплялося, воно нерідко тривало весь день: майже четверо з десяти постраждалих домогосподарств фіксували від 13 до 24 годин без тепла на добу.

Фронтові домогосподарства в середньому рідше повідомляли про перебої в централізованих мережах — але переважно тому, що значно менша частина з них і користувалася централізованим опаленням. Натомість там частіше виходили з ладу автономні системи обігріву та виникали перебої в постачанні пального — обставини, які описана метрика взагалі не фіксувала.

Як втримати тепло, коли відключають опалення

Теплоутримуюча здатність будівлі — скільки часу оселя залишається теплою після вимкнення системи опалення — є прямим показником якості будівельних конструкцій: стін, даху, вікон і дверей.

24% усіх домогосподарств повідомили, що їхня оселя охолоджується менш ніж за три години після вимкнення опалення. Серед ВПО цей показник сягав 37%. Водночас вісім і більше годин тепло утримувала лише кожна п’ята переміщена родина (19%) проти третини всіх опитаних (33%).

Причина полягає в структурі проживання: лише 7% ВПО є власниками свого нинішнього житла, тоді як серед незміщеного населення — 60%. Переважна більшість переміщених мешкає в орендованому або наданому безплатно житлі, де вони позбавлені права проводити ремонти чи утеплення. Понад те, покращення, що підвищують ринкову вартість нерухомості, можуть спровокувати підвищення орендної плати або виселення — це додаткова пастка для орендарів. Географічна близькість до лінії фронту, як з’ясувалося, сама по собі не є основним чинником поганої теплоізоляції — вона однаково незадовільна і на фронті, і в тилу.

Там, де перебої таки траплялися, 38% домогосподарств фіксували падіння температури в приміщенні до 16–18 градусів, 33% — до 13–15, 16% — до 10–12, і 5% — нижче 10 градусів. ВООЗ встановлює 18 градусів як мінімально допустиму температуру в приміщенні взимку для збереження здоров’я. Короткочасне падіння нижче цієї позначки вже несе ризики для вразливих мешканців: людей похилого віку, маленьких дітей, хворих на хронічні недуги.

Допомога є, але доходить до небагатьох

Урядову допомогу на оплату комунальних послуг — переважно у формі житлової субсидії — отримували 19% усіх домогосподарств. Серед ВПО цей показник вдвічі нижчий — 9%. Гуманітарну допомогу на комуналку отримували 2% населення загалом і 3% серед переміщених. У підсумку 79% всіх домогосподарств і 86% ВПО не отримали жодної форми підтримки для оплати комунальних послуг.

Система житлових субсидій формально відкрита для ВПО, але реєстраційні вимоги та особливості орендного статусу фактично обмежують до неї доступ. На лінії фронту гуманітарна допомога з комуналки була зосередженішою географічно — її отримували 5% фронтових домогосподарств проти менше 1% в нефронтових районах. Утім, навіть там 74% родин залишалися без будь-якої підтримки.

Стратегії виживання

51% домогосподарств і 52% ВПО скорочували споживання дров, вугілля, електрики або газу протягом 30 днів до опитування, щоб покрити інші базові потреби. Найбільш поширеною стратегія виявилась у фронтових районах — там 55% родин вдалися до неї.

Урізання комунальних витрат нерідко відбувалося одночасно зі скороченням витрат на здоров’я — про це повідомляли 35% домогосподарств — та виснаженням заощаджень (49%). Серед переміщених 14% або переїхали до житла гіршої якості, або вже вичерпали цю можливість — серед них 9% не мали куди далі переїжджати. 12% ВПО пропускали орендні платежі впродовж місяця до опитування, ризикуючи виселенням.

На лінії фронту ситуація була ще складнішою: 35% домогосподарств застосовували чотири і більше стратегій виживання одночасно, тоді як у нефронтових районах — 26%. Кризові або надзвичайні стратегії використовували 52% фронтових родин проти 47% деінде.