Україна, попри статус кандидата на вступ до ЄС, стає все більш закритою для іноземців, які шукають порятунку від переслідувань. Нове дослідження «Оновлений звіт про країну: Україна», підготували працівники Благодійного фонду «Право на захист». Воно розкриває тривожні тенденції у сфері міжнародного захисту.
Статистика за 2025 рік свідчить про глибоку кризу в системі надання притулку:
- Мізерна кількість звернень: за весь рік по захист звернулася лише 61 особа. Для порівняння, у 2024 році таких звернень було 106.
- Шанс на статус — 1 до 100: із 128 прийнятих рішень лише в одному випадку людині надали статус біженця. Ще 9 осіб отримали додатковий захист, а 118 заявникам офіційно відмовили.
- Хто шукає захисту: основними країнами походження залишаються Росія (31 особа), Таджикистан (9 осіб) та Білорусь (7 осіб).
- Фінансове виснаження: бюджет Державної міграційної служби (ДМС) скоротився більш ніж удвічі — з 5,6 млрд грн у 2024 році до 2,1 млрд грн у 2025-му.
- Порожні центри: у пунктах тимчасового розміщення, розрахованих на 421 місце, на кінець року проживала лише одна людина.
Бюрократичні перепони та судові лабіринти
Головною проблемою іноземців в Україні став навіть не сам розгляд справи, а неможливість подати заяву. Офіцери міграційної служби часто відмовляють у реєстрації документів усно, не видаючи жодних письмових рішень. Це автоматично позбавляє людину легального статусу та права на допомогу.
Влада пояснює таку жорсткість воєнним станом та міркуваннями національної безпеки, особливо щодо громадян Росії та Білорусі. Наприклад, міграційна служба нерідко посилається на статтю 9 Конвенції 1951 року, розглядаючи заявників як потенційну загрозу. Коли відомство блокує реєстрацію, іноземці змушені йти до судів. Хоча більшість таких позовів люди виграють, процеси тривають місяцями, протягом яких шукачі притулку залишаються беззахисними перед ризиком депортації.
Виживання без допомоги держави
Держава фактично припинила матеріально підтримувати тих, хто чекає на притулок. Жодних грошових виплат від уряду не передбачено. Навіть право на безкоштовну медицину обмежене. Країна покриває лише екстрену допомогу, за яку іноземець згодом має відшкодувати кошти.
Отже, якщо людина яка шукає притулку не має документів, то вона не може влаштуватись на роботу, відповідно не має грошей на власне існування. Основними «рятівниками» стали міжнародні організації. Саме УВКБ ООН та такі фонди та інші фонди, забезпечують людей продуктами, ліками та юридичним супроводом. Часто надають ваучери на харчування та гранти на екстрені побутові потреби, без яких більшість шукачів притулку опинилися б за межею бідності.
Життя під вартою: кількість затриманих зростає
Звіт фіксує збільшення кількості іноземців у пунктах тимчасового перебування (ПТПІ). Протягом 2025 року там утримували 421 особу (у 2024 році — 377). Найчастіше це люди без документів або ті, чиї заяви на притулок відмовилися реєструвати. Попри загрозу життю на батьківщині, зафіксовані випадки спроб швидкої депортації затриманих у Росію та Білорусь без належного судового контролю.
Проблиски надії
Попри загальну закритість системи, 2025 рік став успішним для 30 визнаних біженців, які нарешті отримали українське громадянство. Це значний прогрес, адже у 2023 та 2024 роках таких випадків не було зафіксовано взагалі. Також було видано 40 проїзних документів для біженців та 66 — для осіб із додатковим захистом. Це свідчить про те, що для тих хто зміг пройти всі кола бюрократичних випробувань, інтеграція все ж залишається можливою.
Читайте також:
«Мій шеф питає, чому вони тут»: що кажуть німці та українці про вимогу Мерца повернути чоловіків