Віктор Лях, президент Фонду Східна Європа
Розповім вам майже детективну історію про те, як ми доклались (сподіваюся!) до ухвалення Сенатом США допомоги Україні на майже $60 мільярдів. Документ вже підписав Джо Байден (ура!), відтак можу поділитись певними залаштунками.
Роль у цьому процесі Майка Джонсона, спікера Палати представників була визначною, і точилося безліч дискусій, чому ж пан Джонсон не виносить на голосування пакет законопроєктів про допомогу Україні. Допомогу, на яку так чекають наші воїни, партнери, влада та суспільство загалом.
Тож у переконання спікера у включились усі: від президентів Байдена та Зеленського, конгресменів, українських дипломатів, партнерів-союзників, американської розвідки – до Фонду Східна Європа разом із українськими пожежниками-добровольцями 🙂
Якось у лютому Мелінда Харінг, голова Правління Фонду, зателефонувала і сказала: «Вікторе, ми тут у Вашингтоні сушимо мізки над тим, як переконати Майка Джонсона поставити пакет законопроєктів на голосування. Є ідея!».
Виявилось, що батько Джонсона — Джеймс Патрік («Пат») Джонсон — був пожежником, який заснував некомерційну організацію «Фонд Персі Р. Джонсона», названу на честь його партнера, першого у місті афроамериканського пожежного інструктора і капітана, який загинув під час виконання службових обов’язків. Батько Джонсона також зазнав серйозних опіків і дістав інвалідність при виконанні службових обов’язків у тій же пожежі.
Фонд Східна Європа, своєю чергою, щільно співпрацює з ДСНС України, яка від початку великої війни виконує просто неймовірну роботу з ліквідації наслідків ворожих атак, пожеж, мінних небезпек тощо. До слова, Фонд допоміг ДСНС модернізувати у Києві навчальний центр, де відпрацьовують навички волонтери-рятувальники. Тож було б добре, разом подумали ми, щоб до Майка Джонсона, сина авторитетного вогнеборця, звернулись такі самі пожежники-рятувальники, які все своє життя присвятили порятунку інших.
Листа написала громадська спілка «Пожежні-рятувальники України» від імена Ігоря Гасека, голови організації. А в цьому листі, зокрема, такі слова: «Як ви добре знаєте, існує братерство пожежників, що перетинає географічні кордони. Це братерство утверджене однією простою правдою: ми біжимо туди, коли всі інші вибігають. Поки Україна бореться за своє життя, американці обирають бігти всередину раз по раз. Ми розраховуємо на вас, що ви знову прийдете на допомогу».
До листа доклали каску одного з українських рятувальників, який постраждав під час пожежі, та шеврон громадської спілки.
Невідомо, що змусило Майка Джонсона кардинально змінити думку та, врешті-решт, запропонувати власну стратегію голосування за допомогу Україні, Ізраїлю та Тайваню. Думаю, це так само залишиться невідомим, як і істинні причини, які заважали йому це зробити від самого початку. Ми лише сподіваємось, що й наші спільні зусилля до цього були також дотичні.
Власне, закінчити цей текст можна словами самого Джонсона, які цитує NYT з його заяви журналістам у Капітолії минулого тижня: «Історія судить нас за те, що ми робимо. Зараз критичний час. Я міг ухвалити егоїстичне рішення і зробити щось інше. Але я роблю тут те, що вважаю правильним. Я впевнений, що надання летальної допомоги Україні зараз є критично важливим».
Дякую, містере Джонсоне! І дякую всім причетним, хто так само зробив і робить те, що вважає правильним. Вірю, що саме це наближує нас до Перемоги!
