Відновлення після важких травм чи захворювань вимагає комплексного підходу та залучення фахівців різних напрямків. Сучасна реабілітація орієнтується на повернення людини до максимальної самостійності у побуті, мобільності та соціальної активності. Керівниця ініціативи реабілітації травм для України пацієнтської організації «Пацієнти України» Анастасія Бойчук у розмові для подкасту «120 ударів на хвилину» пояснює специфіку роботи мультидисциплінарних команд. Вони фокуються на відновленні втрачених функцій організму та адаптації пацієнтів до нових умов життя, відходячи від застарілих радянських практик санаторного лікування.
Фокус на функціональності замість діагнозу
Медичний діагноз слугує виключно базою для розуміння клінічного стану пацієнта. Реабілітаційні команди звертають головну увагу на функціональні можливості людини та формують прогноз відновлення спільно з пацієнтом. Людина з травмою спинного мозку опановує навички користування кріслом колісним, самостійного переміщення та приготування їжі у спеціально обладнаних відділеннях. Пацієнти після інсульту тренують навички сидіння, стояння, утримання балансу та ходьби. Анастасія Бойчук пояснює цей підхід так:
«Завдання фахівців з реабілітації відійти від простого споглядання діагнозу, шукати рішення, що зробити, щоб людина могла самостійно ходити в туалет або пересуватися».
Мультидисциплінарний підхід та зникнення масажистів
Світові практики повністю виключають масажистів зі складу реабілітаційних команд. Експертка наголошує на цьому аспекті:
«Ви коли подивитеся гайди, документи розвинених країн, ви не побачите там масажиста».
Процесом керує лікар фізичної та реабілітаційної медицини, який оцінює стан пацієнта та визначає протипоказання до силових навантажень. Фізичний терапевт працює над мобільністю, балансом та відновленням ходи. Ерготерапевт допомагає повернути здатність до самообслуговування, навчаючи пацієнтів вмиватися, одягатися та користуватися спеціально підібраними предметами побуту. Терапевт мови й мовлення займається розладами ковтання, порушеннями розуміння мови та заїканням, які часто виникають після мінно-вибухових чи черепно-мозкових травм. Бойчук зазначає високу ефективність таких спеціалістів:
«Вони насправді можуть виправити проблему заїкання, якщо швидко до неї підійти, за 10 терапевтичних сесій».
Читайте також:
Безкоштовні ліки та доступ до медикаментів в Україні за державний кошт: міф чи реальність
Державне фінансування та міфи про закордонне протезування
Пацієнти з ампутаціями потребують якісних протезних виробів та вміння ними користуватися. Державна програма гарантує відшкодування вартості протезування. За словами керівниці ініціативи, програма дозволяє відшкодувати протез на суму до чотирьох мільйонів гривень на одну кінцівку для захисників. Протезні підприємства зобов’язані виготовити виріб та навчити людину ним користуватися. Анастасія радить проходити цей процес ближче до місця проживання, адже протез потребує регулярного обслуговування відповідно до фізіологічних змін кукси протягом першого року. Поїздки за кордон для протезування експертка вважає недоцільними:
«Немає сенсу їхати на протезування за кордон. У країнах, де немає війни, ставлять базовий протез, який розрахований на людей після діабету. Його функціональність значно нижча за потреби молодих активних людей».
Раннє втручання та інтеграція в багатопрофільні лікарні
Високоспеціалізована реабілітаційна допомога має надаватися там, де пацієнт отримує основне лікування, інтегруючись у багатопрофільні лікарні. Найбільша ефективність досягається за умови раннього старту процесу ще в реанімації. Фізичні терапевти починають вертикалізувати пацієнтів вже за кілька годин після складних операцій. Бойчук наводить приклад успішної інтеграції такого підходу:
«Середній час перебування людини в реанімації, після того, як ввели ранню реабілітацію, скоротився з 7-8 днів до 3-4 днів».
Створення ізольованих реабілітаційних центрів за містом вважається менш ефективним шляхом розвитку системи порівняно з посиленням спроможностей існуючих медичних закладів.
Фінансові виклики стаціонарного етапу
Поточна система стикається з серйозними викликами через прив’язку фінансового забезпечення військовослужбовців до факту перебування у стаціонарі. Захисники намагаються довше залишатися в лікарнях для збереження високих виплат, ігноруючи потребу переходу до амбулаторного етапу. Такий стан речей перевантажує систему, обмежує доступ до допомоги новим пацієнтам і створює штучні черги у закладах охорони здоров’я. Анастасія Бойчук вбачає корінь проблеми у неправильних державних механізмах підтримки:
«Ми вирішуємо не ту проблему не тим рішенням. Треба просто дати фінансове забезпечення після поранення на період відновлення, незалежно від того, чи в стаціонарі знаходиться військовий, чи не в стаціонарі».
Стійкість системи через фахівців та системні зміни
Якість відновлення пацієнтів безпосередньо залежить від продуманих державних політик та розвитку медичного кадрового потенціалу. Масштабування інфраструктури відступає на другий план перед нагальною потребою підготовки кваліфікованих фахівців з реабілітації, здатних працювати з найскладнішими випадками. Успішна соціалізація ветеранів та цивільних після важких травм вимагає перегляду підходів до підтримки на всіх етапах лікування. Зміщення фокусу з утримання лікарняних ліжок на забезпечення безперервного супроводу пацієнта від реанімації до домашніх умов дозволить створити дієву модель охорони здоров’я, здатну швидко адаптуватися до викликів сьогодення та реальних потреб суспільства.
Читайте також:
Сталевий дотик повертає рух. Як українці створюють доступні протези пальців