Глибокі зміни у світогляді, очікуваннях та поведінці молодого покоління серед тих, хто живе в Україні та за кордоном демонструє Національне репрезентативне дослідження про вплив війни на молодь, яке презентувало ПРООН. Опитування українців віком від 14 до 35 років демонструє психологічні переживання, переоцінку майбутнього, міграційні коливання і прагнення до активної участі у відновленні країни.
Усе це вже формує нову реальність української молоді.
Життєві орієнтири та віра у майбутнє
Цікаво, що майже дві третини молоді, яка залишилася в Україні, зберігають відчуття надії щодо власного майбутнього. Серед тих, хто перебуває за кордоном, рівень оптимізму помітно нижчий. Динаміка свідчить про зміни за рік: частка тих, хто бачить перспективу, серед молоді в Україні зросла з 22 до 32 відсотків. Це демонструє внутрішню стійкість та спроможність адаптуватися в умовах невизначеності.
Молодь, яка проживає в Європейському Союзі, демонструє інший емоційний фон. Значна частина з них схильна частіше відчувати напругу, що пояснюється розривом соціальних зв’язків, іншими моделями підтримки та постійним очікуванням можливого повернення.
Ментальне здоров’я та пошук допомоги
Війна суттєво вплинула на емоційний стан молодих людей. Понад дві третини опитаних переживали епізоди надмірної тривоги або паніки. Близько третини визнають потребу отримати психологічну допомогу. Лише 19 відсотків із тих, хто потребує підтримки, звернулися по неї.
Головні бар’єри залишаються типовими для обох груп, але їхня інтенсивність відрізняється. В Україні найпоширенішими є нерозуміння, куди звертатися, та дефіцит коштів. Серед молоді за кордоном фінансовий чинник постає гостріше, тоді як недовіра до ефективності консультацій трапляється рідше. Помітна кількість тих, хто не вірить у результативність психологічної допомоги, що знижує рівень звернень і підсилює прихований тягар стресу.
Міграційні настрої і мотивація повернення
Молодь залишається однією з найбільш мобільних соціальних груп. Частка тих, хто не планує виїжджати з України, становить 35 відсотків. Ще 32 відсотки розглядають можливість еміграції. Серед українців, які перебувають у країнах ЄС, 18 відсотків думають про повернення «дуже часто» або «часто».
Рішення повернутися залежить від кількох ключових чинників. Найважливішими залишаються безпека, стабільність та шанси на працевлаштування. Розвиток економіки впливає на намір залишатися або їхати. Ті, хто замислюється про еміграцію, частіше називають бажання покращити рівень життя, фінансові потреби та неоднозначність перспектив у країні, що продовжує вести війну.
Участь у громадському житті та волонтерстві
Готовність молоді долучатися до процесів відновлення громад залишається високою. У 2025 році 77 відсотків опитаних заявили про прагнення брати участь у змінах або вже роблять це. Близько половини вважають, що можуть реально впливати на події у своїй громаді. Волонтерський досвід є у більш ніж половини опитаних, що формує нову культуру активізму.
Найпоширенішими перешкодами є нестача часу та впевненості у власних навичках. Частина молоді не бачить прикладів успішного впливу на рішення або не відчуває, що її голос має вагу. Рівень довіри до волонтерських ініціатив також відіграє помітну роль. Попри це, готовність діяти залишається однією з характерних рис нового покоління, що переживає війну та одночасно формує модель майбутнього суспільства.
Молодь як рушій відновлення країни
Дослідження підкреслює важливу трансформацію покоління, яке дорослішає та живе в умовах тривалої війни. Емоційна напруга поєднується з адаптивністю. Економічні та безпекові виклики змушують переглядати життєві стратегії. Волонтерство й громадська активність стають не лише механізмом допомоги, а й формою самореалізації. Молодь демонструє здатність впливати на процеси відновлення та розширювати свою участь у суспільному житті, що поступово змінює локальні громади.
Читайте також: ПРООН запрошує молодь до участі у конкурсі грантів