Близько чотирьох років повномасштабної війни продовжують виснажувати соціальні й економічні ресурси українського суспільства. За даними МОМ, станом на січень 2026 року в Україні налічувалося приблизно 3,7 млн внутрішньо переміщених осіб та близько 4,4 млн осіб, які повернулися до місця постійного проживання після переселення. У цьому контексті питання довгострокових рішень (тобто повернення до стабільного життя поза межами невизначеності війни) набуває особливої актуальності. Нове дослідження МОМ на основі опитувань загального населення (GPS, раунд 22) використовує Спільний аналітичний структурний план (JAF) для комплексної оцінки просування домогосподарств в пошуку таких рішень. Замість прив’язки до юридичного статусу чи допомоги, аналіз класифікує домогосподарства за трьома категоріями за рівнем стабільності та (ре)інтеграції.
iom_ukr_vymiryuvannya-progresu-u-dosyagnenni-dovgostrokovyh-rishen-v-ukrayini-_lyutyj_2026Методологія
У межах методології JAF відповіді на численні запитання опитування перетворюються на бінарні індикатори, які відображають виконання критичних умов для довгострокових рішень. Для деяких критеріїв достатньо одного запитання, для інших формується композитний індикатор із кількох питань. Завдяки цьому домогосподарства отримують «зараховано/не зараховано» за кожним критерієм, а потім агрегуються в одну з трьох категорій стабільності. Така методика дозволяє порівнювати прогрес сімей на основі реальних умов їх життя.
Читайте також:
Будинок в селі: купувати чи продавати?
Основні результати
Аналіз виявив, що прогрес у наближенні до довгострокових рішень суттєво корелює зі статусом переміщення. Внутрішньо переміщені домогосподарства переважно зосереджені в найнижчій, першій категорії стабільності, що свідчить про гострі проблеми в їхньому доступі до необхідних благ і послуг. Домогосподарства, що повернулися після переміщення, мають проміжні показники. Непереміщені родини, навпаки, більш рівномірно розподілені між усіма трьома категоріями, хоча значна частина навіть серед них не досягла третьої найвищої категорії. Це означає, що умови для стабілізації життя (наприклад, власне житло, достатній дохід, соціальні зв’язки) далеко не завжди є задовільними навіть у тих, хто ніколи не покидав своє місце.
Особливу увагу приділено домогосподарствам поверненців. Виявилося, що результати значно залежать від тривалості їх переміщення. Ті, хто були у переселенні менш ніж три місяці (а це становить понад половину повертальників), демонструють розподіл за категоріями стабільності, близький до непереміщених. Тобто короткочасне переміщення не обов’язково залишає тривалих наслідків вразливості. Водночас домогосподарства, які перебували в тривалому переселенні, рідше досягають верхніх категорій, що вказує на накопичення негативних наслідків від довготривалих переміщень.
Економічна безпека виступає ключовим фактором прогресу у всіх групах. Наявність роботи серед повнолітніх членів сім’ї прямо пов’язана з вищою позицією в категоріях. Домогосподарства без жодного працюючого члена зазвичай потрапляють у першу категорію із найгострішими обмеженнями. Також низький дохід та потреба у декількох екстремальних стратегіях виживання (наприклад, економія на харчуванні чи охороні здоров’я) збільшують ризик опинитися в найбільш вразливій категорії. Це підкреслює, що фінансові ресурси домогосподарства є наскрізним обмеженням, яке стримує прогрес по всіх параметрах довгострокових рішень.
Часові характеристики переміщення також впливають на перспективи стабілізації. Нещодавно переміщені домогосподарства переважно сконцентровані у низьких категоріях прогресу, що свідчить про дестабілізуючий ефект свіжого переселення та необхідність часу для адаптації. Зі збільшенням тривалості часу у переміщенні ситуація може поліпшуватися, проте рівень прогресу лишається неоднорідним. Важливим виявився і намір щодо подальшого переселення: сім’ї, які планують ще переїхати, переважно залишаються в першій категорії, тоді як ті, що мають намір закріпитися в поточному місці, частіше потрапляють до вищих груп стабільності.
Наслідки та рекомендації
Узагальнений аналіз свідчить, що переміщення радше посилює вже існуючі структурні проблеми, аніж діє як самостійний чинник. Аналітики відзначають, що адаптація підходу JAF «робить видимими специфічні та накопичувальні недоліки, пов’язані з переміщенням», дозволяючи сконцентрувати зусилля на найбільш вразливих групах. Ці результати можуть бути використані урядом та гуманітарними організаціями для цілеспрямованого формування політик підтримки довгострокових рішень, зокрема підсилюючи економічну самостійність переселенців та створюючи умови для стабільного повернення чи інтеграції.
Читайте також:
Як війна вплинула на водопостачання в Україні