Війна змусила мільйони українських жінок шукати безпеки за межами країни, проте досвід переміщення не означає завершення ризиків. Нове дослідження Агентства ЄС з основних прав показує, що насильство, експлуатація та обмежений доступ до допомоги супроводжують багатьох жінок як під час втечі, так і після прибуття до країн Європейського Союзу. Опитування охопило понад тисячу жінок, які виїхали з України після початку повномасштабної війни та нині проживають у Чехії, Німеччині й Польщі.
Досвід війни та втечі
Війна безпосередньо вплинула на рішення залишити Україну. Близько 70% жінок вказали, що виїхали через страх за власну безпеку, а значна частина жила в районах бойових дій або окупації. Серед опитаних багато хто повідомляв про контакт із російськими військовими, включно з обшуками, затриманнями та допитами, які нерідко супроводжувалися приниженням.
Рівень тривоги залишався високим. Жінки часто боялися обстрілів, фізичного чи сексуального насильства. Ці страхи поширювалися і на дітей, що формувало постійне відчуття небезпеки навіть до моменту виїзду з країни.
Насильство не завершується після перетину кордону
Дослідження фіксує, що досвід насильства не обмежується територією України. Кожна четверта жінка повідомила про фізичне або сексуальне насильство після початку війни. Частина цих випадків сталася вже в країнах ЄС, де жінки шукали захист.
Жінки також повідомляли про сексуальні домагання, психологічний тиск і випадки насильства з боку знайомих або людей із найближчого оточення. Серед тих, хто зазнав насильства, значна частина вказувала на незнайомих осіб як на кривдників, що ускладнює ідентифікацію та притягнення до відповідальності.
Після прибуття до ЄС жінки часто уникають певних місць або ситуацій через страх нападу. Така поведінка свідчить про тривале відчуття небезпеки навіть у країнах, які забезпечують прихисток.
Читайте також:
Люті морози й обстріли залишили українців без тепла — звіт УВКБ ООН
Доступ до житла, роботи та медицини
Більшість опитаних змогли знайти житло поза центрами прийому, проте питання безпеки залишаються актуальними. Частина жінок не відчуває себе захищеною у власному помешканні або районі проживання.
Працевлаштування стало одним із ключових чинників стабільності. Майже половина жінок має оплачувану роботу, що дає можливість частково відновити контроль над життям . Рівень доходів залишається низьким. Лише близько п’ятої частини респонденток можуть забезпечити базові потреби без значних труднощів.
Потреба у медичній допомозі є поширеною. Більшість жінок зверталися до системи охорони здоров’я, однак третина з них не отримала необхідних послуг. Особливо гострою залишається потреба у психологічній підтримці та репродуктивному здоров’ї.
Ризики експлуатації та торгівлі людьми
Під час пошуку житла, транспорту чи роботи жінки часто стикаються з підозрілими пропозиціями. Дослідження виявило ознаки потенційної експлуатації, включно з випадками, коли від жінок очікували сексуальних послуг або намагалися відібрати документи.
Кожна п’ята з тих, хто отримував такі пропозиції, стикалася з ознаками, характерними для торгівлі людьми. Подібні ризики виникають у ситуаціях економічної нестабільності, коли жінки змушені швидко шукати ресурси для життя.
Читайте також:
Йоріс Д’аве про роль Німецького Червоного Хреста в Україні та партнерство з державою
Чому жінки не звертаються по допомогу
Попри наявність правових механізмів захисту, багато жінок не повідомляють про насильство. Лише незначна частка постраждалих зверталася до поліції. Серед причин — страх помсти, недовіра до інституцій, брак інформації про свої права та доступні сервіси.
Деякі жінки не знають, куди звертатися у країні перебування, інші не відчувають впевненості у результатах звернення. Вплив мають і психологічні наслідки пережитого досвіду, які знижують готовність до комунікації з офіційними органами.
Невизначеність майбутнього і тривалий вплив війни
Тимчасовий захист у ЄС гарантує базові права, однак його завершення, заплановане на 2027 рік, створює додаткову невизначеність. Жінки, які пережили насильство, можуть залишитися без необхідної підтримки після зміни правового статусу.
Більшість опитаних мають родичів в Україні, що впливає на їхні рішення щодо майбутнього. Частина планує залишитися в ЄС, інші розглядають повернення, значна кількість не має чіткої відповіді.
Пережитий досвід насильства має довготривалий ефект. Він впливає на здатність працювати, навчатися та піклуватися про сім’ю. Потреба у підтримці зберігається навіть після завершення активної фази переміщення.
Читайте також:
Війна і медицина в Україні. Що показують нові гуманітарні дані