У 2022 році Німецький Червоний Хрест значно розширив свою присутність в Україні, працюючи в тісній співпраці з Українським Червоним Хрестом. В інтерв’ю Humanitarian Media Hub голова делегації Німецького Червоного Хреста Йоріс Д’аве розповів про еволюцію цього партнерства, цивільний захист, підтримку громад взимку та уроки, які Німеччина виносить з досвіду України.
Досвід роботи в Русі Червоного Хреста та робота в кризових регіонах
Йоріс Д’аве бере участь у діяльності Міжнародного Руху Червоного Хреста вже майже десять років. Після університету він приєднався до Бельгійського агентства з розвитку, яке зараз відоме як Enabel, і працював у кількох африканських країнах, перш ніж перейти до Червоного Хреста.
«Спочатку це був Бельгійський Червоний Хрест, чотири роки в різних африканських країнах. Потім, у 2017 році, я приєднався до Німецького Червоного Хреста в Бейруті, на піку сирійської кризи. Я був відповідальним за регіональні програми в Туреччині, Іраку, Сирії та Лівані», – згадує він.
Даве прибув до України в лютому 2022 року, до повномасштабної ескалації конфлікту. «Я планував короткий відпочинок, але він виявився недовгим. Мене запросили приїхати до України. І я вже чотири роки тут», – каже він.
Співпраця з Українським Червоним Хрестом від Чорнобиля до сьогодення
Партнерство між Німецьким Червоним Хрестом та Українським Червоним Хрестом має довгу історію. «Зазвичай ми називаємо Чорнобильську катастрофу 1986 року символічною точкою відліку. Співпраця була нестабільною, без постійної команди на місці», – пояснює Д’аве.
Після початку війни у 2014 році Німецький Червоний Хрест відкрив представництво спочатку в Харкові, а потім у Краматорську. Програми були відносно невеликими за масштабом і зосереджувалися переважно на грошовій допомозі в Донецькій області.
Повномасштабне вторгнення значно змінило масштаби операцій.
«Коли я приїхав, у Національному комітеті Українського Червоного Хреста працювало 30–40 осіб. Зараз тільки в штаб-квартирі працює 700–800 співробітників. Організація стала великою і складною», – каже він.
За словами Д’аве, зростання підтримки відбувалося паралельно з посиленням потенціалу української сторони. «Ми розуміли, що на початку 2022 року потрібно було посилити потенціал реалізації. Наш підхід полягав у тому, щоб працювати разом з регіональними організаціями, буквально сидячи поруч з ними і крок за кроком вибудовуючи процеси».
Читайте також:
Війна і медицина в Україні. Що показують нові гуманітарні дані
Цивільний захист як ключовий пріоритет
Німецький Червоний Хрест не має окремої стратегії для України. Пріоритети визначає Український Червоний Хрест.
«Ми аналізуємо пріоритети, визначені українською стороною, і розглядаємо, де ми можемо природно доповнити їхню роботу», — пояснює Д’аве .
Основні напрямки включають цивільний захист, соціальні послуги та охорону здоров’я. Особливий акцент робиться на цивільному захисті.
«Державна служба з надзвичайних ситуацій робить величезну роботу, але вона не може бути всюди. Масштаби країни та виклики є величезними. Тому Український Червоний Хрест просять допомогти створити добровільні пожежні команди в громадах та координувати спонтанних волонтерів після обстрілів», – каже він.
Даве проводить паралелі з Німеччиною, де Німецький Червоний Хрест також інтегрований у систему реагування. «Як в Україні, так і в Німеччині система є децентралізованою. Червоний Хрест виступає сполучною ланкою між державними службами з надзвичайних ситуацій та громадами».
Зимові заходи та підтримка для найбільш вразливих верств населення
Зимові місяці стали серйозним викликом через атаки на енергетичну інфраструктуру. Опалювальні пункти стали одним із найпомітніших елементів реагування.
«Але найуразливішими є не обов’язково ті, хто приходить до таких пунктів. Це люди з обмеженою мобільністю, які живуть на 17-му або 18-му поверсі і не можуть самостійно вийти зі своїх квартир», – підкреслює Д’аве.
Він виділяє роботу мобільних медичних бригад і напряму “Догляд вдома”. «Мова йде не тільки про їжу чи ліки. Важливо, щоб люди відчували, що про них не забули. Якщо співпраця з державою налагоджена, команди звертаються до них, не чекаючи на запит».
На його думку, сила Червоного Хреста полягає в його присутності на місцях і знанні громад. «Люди мають реагувати самостійно, але вони повинні знати, що робити і як. Готовність є основою ефективної системи реагування».
Читайте також:
Реінтеграція ветеранів в Україні змінюється з фокусом на жінок і ЛГБТІК+-військових
Координація з міжнародними партнерами та ООН
Робота в Україні вимагає постійної координації з іншими міжнародними організаціями. «Це майже моя повна зайнятість — розмовляти, координувати, з’ясовувати, хто що робить», — зізнається Д’аве.
У рамках Руху Червоного Хреста всі національні товариства підтримують Український Червоний Хрест, який виступає головним виконавцем і координатором у системі ООН.
«ООН координує діяльність міжнародних організацій за допомогою кластерів — водопостачання та санітарія, охорона здоров’я, психічне здоров’я та психосоціальна підтримка. Для нас відправною точкою є Український Червоний Хрест. Він представляє діяльність Червоного Хреста в рамках координаційних механізмів», — пояснює він.
Що дає надію і послання Німеччині
Говорячи про надію, Д’аве згадує про щоденну стійкість українців. «Іноді ми сприймаємо це як належне. Але це не означає, що люди мають вибір. Вони живуть у цій реальності щодня».
Його вразила здатність знаходити радість у дрібницях навіть після важкої зими. «Було мінус 20, потім мінус 15 і сонячно. І я бачив посмішки, бо стало на п’ять градусів тепліше. Це надихає».
Звертаючись до німецької аудиторії, Д’аве говорить про усвідомлення масштабів виклику. «Перш за все, вдячність. У Німеччині відбулася серйозна зміна в розумінні того, що конфлікт знову в Європі. Потреби України залишаються величезними — від психічного здоров’я та психосоціальної підтримки до евакуації, соціальних послуг та зміцнення громад у віддалених районах».
Він переконаний, що підтримка триватиме. «Ніхто не хоче, щоб це [конфлікт] припинилося, більше ніж українці. І важливо пам’ятати, що для них це щоденна реальність».
Читайте також:
5,6 млн українців за кордоном — нові дані дослідження ЦЕС