Аналіз фінансових звітів Управління Верховного комісара ООН у справах біженців за останні три роки вказує на поступове зменшення обсягів міжнародної допомоги. Якщо у 2024 році загальні потреби для реагування на надзвичайну ситуацію в Україні оцінювалися у 993,3 мільйона доларів США, то на 2026 рік цей показник знизився до 614 мільйонів доларів для всієї ситуації загалом, включаючи підтримку біженців у сусідніх країнах. Безпосередньо на гуманітарні програми всередині України у 2026 році заплановано витратити 470 мільйонів доларів. Таке скорочення фінансових планів на майже 40% порівняно з рівнем дворічної давнини відображає зміну стратегії міжнародних інституцій та адаптацію до довготривалого характеру кризи.
Ретроспектива фінансового наповнення та рівень дефіциту
Динаміка реального наповнення бюджетів також зазнала суттєвих трансформацій. Протягом 2024 року гуманітарні плани вдалося профінансувати на 65–70% від початкових вимог. Ситуація значно ускладнилася у 2025 році, коли зафіксований рівень покриття потреб упав до 51,8%. Початок 2026 року демонструє показник у 29% профінансованих потреб станом на 31 січня. Хоча ця цифра на перший погляд здається оптимістичною для першого місяця року, детальний розгляд структури надходжень свідчить про значну роль індикативних розподілів та залишків коштів минулих періодів.
Наявний на кінець січня 2026 року капітал у розмірі 136,8 мільйона доларів включає понад 109 мільйонів доларів нецільових та м’яко цільових внесків, які організація гнучко перерозподіляє на пріоритетні напрямки. У попередні роки частка прямих цільових внесків від окремих держав була вищою на ранніх етапах планування. Поточна ситуація змушує гуманітарних операторів дедалі більше покладатися на внутрішні резерви та гнучке фінансування замість нових масштабних цільових програм від країн-донорів.
Читайте також:
Водні ресурси України під тиском війни та токсичної спадщини
Трансформація списку ключових партнерів та форматів підтримки
Склад основних донорів залишається відносно стабільним, проте обсяги їхньої участі зазнають коригувань. Європейський Союз продовжує утримувати лідерство за обсягом прямих внесків, виділивши понад 16,8 мільйона доларів на початку 2026 року. Німеччина, яка у 2024 та 2025 роках входила до трійки найбільших меценатів, наразі забезпечила близько 5,8 мільйона доларів м’яко цільового фінансування. Важливо відзначити стійку підтримку з боку скандинавських країн, зокрема Швеції, Норвегії та Данії, які традиційно надають найбільші обсяги нецільових коштів. Ці ресурси стають критично важливими в умовах, коли загальний бюджетний запит на програми всередині України зменшився з 550 мільйонів доларів у 2025 році до 470 мільйонів у поточному періоді.
Зміна пріоритетів донорів проявляється у переході від екстреної допомоги до програм підтримки самозабезпечення та інтеграції переміщених осіб. Статистика попередніх років свідчить, що кошти дедалі частіше спрямовуються на ремонт житла та юридичні консультації, тоді як обсяги прямої грошової допомоги для задоволення базових потреб зазнають скорочення. Поточний бюджетний розрив у 333 мільйони доларів, зафіксований на початку цього року, є нагадуванням про необхідність пошуку нових джерел фінансування для підтримки критично важливих сервісів у прифронтових регіонах.
Вплив недофінансування на операційну спроможність
Стабільне зниження рівня покриття гуманітарних потреб створює ризики для довгострокових проектів відновлення. У 2024 році вдалося охопити допомогою понад 8 мільйонів людей, проте зі зниженням фінансування у 2025 році кількість отримувачів послуг почала зменшуватися. Програми на 2026 рік розраховані на більш таргетовану підтримку найбільш вразливих категорій населення, що є прямою реакцією на обмеженість ресурсів. Висока частка нерозподілених коштів на початку року дає організаціям певну свободу маневру, але вона не здатна повністю компенсувати відсутність великих нових грантів.
Порівняльний аналіз підтверджує, що гуманітарна операція в Україні входить у фазу тривалого супроводу з обмеженими ресурсами. Це вимагає від міжнародних структур ще більш прискіпливого аудиту витрат та фокусування на найбільш критичних точках доступу до базових послуг. Статус фінансування на рівні 29 відсотків на старті року є показником готовності до роботи, проте він не гарантує виконання всіх запланованих заходів у разі подальшого зниження активності донорів протягом наступних місяців.
Читайте також:
Одна хвилина тиші щодня. Навіщо держава закріпила пам’ять законом