Після трьох років повномасштабної війни гуманітарна ситуація навколо України залишається напруженою. У 2025–2026 роках міжнародні гуманітарні партнери планують продовжувати масштабну підтримку українців як усередині країни, так і за її межами. Оновлений регіональний план реагування фіксує зміщення пріоритетів, скорочення фінансування в окремих секторах і водночас зростання потреб у захисті, базових послугах та психосоціальній підтримці.
revised-ukraine-situation-2025-2026-rrp-final-Тривалий конфлікт і демографічний тиск
Звіт виходить з того, що війна не демонструє ознак завершення, а безпекова ситуація й надалі впливає на цивільне населення. Мільйони людей залишаються внутрішньо переміщеними або перебувають за кордоном у статусі біженців. У 2025 році гуманітарні організації планують охопити підтримкою понад сотню тисяч українців у регіоні, тоді як у 2026 році ця цифра дещо зменшується через обмежені ресурси, а не через зниження потреб.
Автори документа підкреслюють, що тривале переміщення призводить до поступового виснаження домогосподарств. Люди дедалі частіше стикаються з проблемами доступу до житла, роботи, освіти та медичних послуг, а вразливі групи ризикують опинитися поза системами підтримки приймаючих громад.
Читайте також:
ВПО в Україні. Що показало опитування МОМ по регіонах
Фінансування під тиском
Фінансові потреби плану на 2025 рік оцінюються у десятки мільйонів доларів, проте у 2026 році бюджет було переглянуто в бік зменшення. Звіт прямо вказує на скорочення донорської активності та конкуренцію між глобальними гуманітарними кризами. Це означає, що частина програм буде або звужена, або переорієнтована на найбільш критичні напрями.
Найбільші обсяги фінансування спрямовуються на захист, охорону здоров’я, базові потреби та підтримку систем життєзабезпечення. Освіта й економічна інтеграція залишаються важливими, але їх масштаби напряму залежать від наявності коштів.
Захист і психосоціальна підтримка
Окремий акцент у плані зроблено на питаннях захисту. Йдеться про правову допомогу, запобігання гендерно зумовленому насильству, підтримку дітей та осіб з інвалідністю. У 2025 році десятки тисяч людей мали отримати доступ до таких послуг, однак у 2026 році прогнозується суттєве скорочення охоплення.
Психічне здоров’я та психосоціальна підтримка залишаються одним із найбільш недофінансованих напрямів. Війна, втрата домівок і тривала невизначеність формують довготривалі наслідки для ментального стану людей, що вже зараз перевищує спроможність наявних програм.
Читайте також:
Кластер Protection. Як працює захист у системі гуманітарної координації ООН
Охорона здоров’я та базові потреби
Система охорони здоров’я продовжує працювати в умовах навантаження, особливо у прикордонних регіонах і громадах з великою кількістю переміщених осіб. План передбачає підтримку доступу до медичних послуг для десятків тисяч людей щороку, а також навчання медичних працівників. У 2026 році ці показники зменшуються майже вдвічі, що створює ризики для безперервності лікування хронічних захворювань.
Базові потреби, включно з грошовою допомогою та забезпеченням найнеобхіднішим, залишаються ключовим інструментом реагування. Водночас обмежене фінансування змушує партнерів зосереджуватися на найбільш уразливих домогосподарствах.
Перехід від екстреної допомоги до стійкості
У документі простежується прагнення поєднати гуманітарну допомогу з елементами довгострокової стійкості. Програми з працевлаштування та економічної інтеграції розглядаються як спосіб зменшити залежність людей від допомоги. Проте охоплення таких ініціатив у 2026 році також обмежується фінансовими рамками.
Звіт фактично фіксує дилему: потреби українців залишаються високими, тоді як ресурси скорочуються. Це змушує гуманітарну систему працювати в режимі постійного пріоритету, де не всі потреби можуть бути задоволені одночасно.
Читайте також:
Shelter-кластер ООН. Житло для переселенців під час повномасштабної війни