Вступ абітурієнтів із тимчасово окупованих територій України — це не те саме, що для звичайних студентів. Це складніше. Це ризикованіше. Це вибір, який вимагає сміливості, терпіння та стійкості. Як перейти через лінію фронту у безпечний регіон? Як відновити втрачені документи в умовах окупації? Як навчатися дистанційно, коли навколо постійні загрози? Як залишатися вірним українській ідентичності після років інформаційної ізоляції та примусової русифікації? Ці питання щодня стоять перед тисячами молодих людей. І вони роблять цей крок. І роблять свідомо. Адже їхній вибір — це не лише про навчання. Це про майбутнє. Їхнє. Наше. Майбутнє України.
За офіційними даними Міністерства освіти і науки України, з 2016 по 2025 рік до українських університетів вступили понад 44 000 молодих людей із ТОТ (44 585). Після 2022 року тенденція стала особливо відчутною — усе більше абітурієнтів обирають українську освіту попри всі труднощі. Ці цифри — це історії мужності та прагнення жити і навчатися у вільній Україні.
Основні бар’єри доступу до вищої освіти на територіях, підконтрольних Україні: погляд студентів
У 2025 році я підготував Аналітичний звіт за результатами дослідження щодо інтеграції студентства з ТОТ України у закладах вищої освіти України. Що важливо: цей матеріал ґрунтується на опитуванні студентів і студенток із ТОТ, які навчаються як очно на підконтрольній території України, так і дистанційно, зокрема перебуваючи на ТОТ. Вони розповіли про досвід вступу, навчання та адаптації.
Відповіді студентів показали реальні труднощі, зокрема:
- інформаційний дефіцит — багато абітурієнтів не мали достовірної інформації про вступ, програми, фінансову підтримку;
- документи та виїзд — складність відновлення документів, ризики перетину лінії фронту, небезпечні поїздки;
- житло та фінанси — труднощі з отриманням житла, нестабільність доходів на початку навчання;
- мовні та психологічні бар’єри — адаптація до нових навчальних програм, соціального середовища, стрес від зміни умов життя;
- дистанційне навчання — частина студентів змушена навчатися онлайн із тимчасово окупованих територій, що додає додаткових ризиків і обмежень.
Водночас молодь демонструє високу мотивацію здобувати освіту саме в Україні, розглядаючи її як інструмент особистого розвитку та професійної реалізації. Заклади вищої освіти (ЗВО) часто стають першою точкою підтримки для студентів — не лише в освітньому вимірі, а й у людському.
Проблеми, описані вище, — треба вирішувати.
Читайте також:
Вимушене переміщення українців за кордон: яка основна проблематика?
На основі висновків звіту я підготував та надіслав рекомендації для центральних органів виконавчої влади та закладів вищої освіти. Але насправді ці рекомендації — про конкретних молодих людей і про те, що може допомогти їм зробити перший крок до освіти в Україні.
Передусім — інформація. Дуже часто проблема не в мотивації, а в тому, що люди просто не знають, куди звертатися і з чого почати. Тому я говорю про необхідність простих і зрозумілих ресурсів: про вступ, освітні програми, фінансову та житлову підтримку.
Друге — супровід. Допомога з відновленням документів, пояснення процедур, підтримка на старті навчання. Дуже важливо, щоб на старті поруч був хтось, хто підкаже і підтримає.
Окрема тема — житло і гроші. Доступ до гуртожитків, стипендії, базова фінансова підтримка в перші роки навчання — це не бонуси, а необхідні умови, без яких освіта просто стає недосяжною.
Окрім цього, перехід у нове академічне й соціальне середовище часто супроводжується стресом, невпевненістю, відчуттям «я тут чужий». Програми інтеграції та психологічна підтримка реально мають значення.
І, звісно, важливо, щоб самі заклади вищої освіти були готові працювати з молоддю з тимчасово окупованих територій — мали ресурси, навички й розуміння цих викликів.
Стратегічне значення для України
Інтеграція студентів із ТОТ — багаторівневий процес, який потребує координації між органами державної влади та закладами вищої освіти, системного супроводу на етапах адаптації та навчання, створення єдиних підходів до включення студентства в освітнє середовище України. Реалізація цих кроків — передумова збереження людського потенціалу та підготовки до майбутнього відновлення деокупованих територій.
Читайте також:
«Мій шеф питає, чому вони тут»: що кажуть німці та українці про вимогу Мерца повернути чоловіків
