Повномасштабна війна вирвала мільйони українців із дому й змусила почати життя з нуля далеко від рідних місць. Понад 5,8 мільйона наших громадян були вимушені шукати прихистку за кордоном лише з 2022 року. Найчастіше — у Німеччині, Польщі, Італії, Іспанії, Австрії, Швейцарії, Фінляндії та Норвегії.
Це не суха статистика і не рядки у звітах — це живі люди, змушені через російську агресію покинути свої домівки й близьких, і для яких життя в іншій країні майже ніколи не буває простим. Для багатьох із них щоденною реальністю стають такі ключові проблеми:
- великі черги на консульські послуги: доступ до них іноді можливий лише через пів року;
- цифрові сервіси залишаються недоступними для людей похилого віку;
- є серйозні труднощі з пенсіями через непоінформованість про дистанційну ідентифікацію та складність підтвердження трудового стажу;
- неврегульованими залишаються питання визнання інвалідності та іноземних медичних документів;
- складні процедури визнання іноземних дипломів, фактично блокують працевлаштування за фахом.
Окремо моніторингові поїздки показали, що за кордоном між людьми присутні конфлікти всередині українських громад, зокрема мовні. Також наявна конкуренція між «старими» діаспорними організаціями та новими об’єднаннями переселенців. Існує і нерівність умов між різними регіонами всередині однієї країни — наприклад, відмінні правила щодо соцвиплат в Австрії чи Швейцарії. Не варто забувати, що за 2025 рік ми спостерігали нову хвилю міграції — через удари по енергетиці, бойові дії та дозвіл на виїзд чоловіків 18–22 років.
Читайте також:
5,8 млн українців стали біженцями за кордоном – звіт УВКБ ООН
Найголовніше: українці за кордоном — не окрема спільнота, а частина суспільства. І вони мають повне право на підтримку своєї держави.
Офіс Омбудсмана послідовно вибудовує системну роботу із захисту прав наших громадян. За підтримки проєкту Ради Європи у 2025 році ми здійснили поїздки до 6 країн Європи, відвідавши 9 центрів розміщення українських біженців, провівши 4 відкритих зустрічей з українськими громадами. Також провели 12 правопросвітницьких вебінарів у 12 країнах світу, де проживає найбільше громадян України.
Серед моїх ключових висновків за результатами цієї роботи:
- питання захисту українців за кордоном потребує системності, зокрема затвердження державної стратегії;
- існує гостра потреба в покращенні міжвідомчої координації;
- держава повинна планувати політику на період завершення тимчасового захисту у 2027 році;
- повернення українців буде можливе лише за наявності чітких механізмів реінтеграції.
Ці висновки особливо важливі для розробки державної політики підтримки громадян за кордоном.
Війна змусила мільйони людей шукати безпеки, але вона не позбавляє їх прав. Наше завдання — бачити ці проблеми, говорити про них відкрито і домагатися рішень!
Читайте також:
Примусова мобілізація на тимчасово окупованих територіях: злочин, який світ уже засуджував