З початку повномасштабного вторгнення війна змусила мільйони українців залишити свої домівки. За даними звіту УВКБ ООН за жовтень 2025 року, світова кількість українських біженців перевищила 5,8 мільйона, при чому близько 5,2 млн із них перебувають у європейських країнах. Водночас усередині України відбулося масове внутрішнє переселення – близько 3,8 млн осіб опинилися в статусі ВПО (оцінка МОМ на квітень 2025). Ці цифри ілюструють, наскільки масштабною і затяжною стала криза переміщення: більшість людей залишаються поза домівками вже понад два роки. Новий звіт підтверджує, що повернення на батьківщину відбуваються надзвичайно повільно, а потреби переселенців і біженців у житлі, медицині та іншій допомозі зростають.
Читайте також:
Чому Україна досі живе у радянських квартирах і чи досяжне нове житло
Кількість українських біженців у Європі та світі
Згідно з даними УВКБ ООН, понад 5,8 млн українців виїхали за кордон через війну станом на кінець жовтня 2025 року. Найбільше біженців прийняла Німеччина (≈1,22 млн). Близько мільйона українців перебувають у Польщі, майже 400 тисяч – у Чехії, понад 250 тисяч – у Великій Британії. Станом на звітний період в ЄС під тимчасовим захистом перебували понад 4,3 млн українців (не враховуючи тих, хто отримав притулок чи інші статуси), проте реальна чисельність дещо вища через зведені дані різних країн. Проте навіть ця величезна цифра — не остаточна: частина біженців виїхала й до інших регіонів світу, а також залишається неврахованою мобільна міграція. Усі ці дані підкреслюють, що українська криза залишила регіон із безпрецедентною кількістю осіб, що потребують захисту і допомоги.
Внутрішньо переміщені особи в Україні — чисельність та виклики
Внутрішньо переміщених в Україні близько 3,8 мільйона людей (за оцінкою Міжнародної організації з міграції на початок квітня 2025). Це залишає майже 10% довоєнного населення країни подалі від рідних домівок. Суттєва частина ВПО опинилася у тимчасових притулках або тимчасово проживає з родичами чи орендує житло, що створює навантаження на місцеві громади. Більшість переміщених осіб стали такими понад два роки тому, через що їхня ситуація вважається надзвичайно затяжною: багато сімей вичерпали заощадження і вкрай потребують стабілізації й доходів. Однією з головних проблем є житло – значний відсоток пошкоджених чи зруйнованих будинків залишає ВПО фактично без даху над головою. За даними Агентства ООН у справах біженців, пошкоджено або зруйновано близько 13% всього житлового фонду України, що робить гостру потребу у забезпеченні людей тимчасовим прихистком та відновленні їхніх домівок. Також серед ВПО багато вагітних жінок, літніх людей і дітей, що потребують особливих медичних та соціальних послуг.
Читайте також:
Гуманітарний рік 2025 — державна підтримка і громадські ініціативи
Повернення додому: масштаби та тенденції
Частина біженців повертається в Україну, але цифри залишаються порівняно невеликими. За даними МОП і ООН, приблизно по 100 тисяч колишніх біженців повертаються кожні шість місяців. Найбільше повернень фіксується з Європи та деяких інших країн, переважно у західні й центральні області України, де загроза бойових дій менша і ще збереглося житло. Водночас навіть серед тих, хто повернувся, багато хто планує знову виїхати, оскільки немає гарантії безпеки або достатніх умов для життя. Загалом за кілька років війни виявилося, що повернення носить точковий та обережний характер. Це підтверджує тренд, що повернень на повноцінне відновлення довоєнного способу життя забракне без сталого миру і масштабної відбудови.
Гуманітарна ситуація: доступ до допомоги, житла, медицини
Гуманітарні потреби в Україні продовжують зростати. За оцінками, близько 12,7 мільйона людей потребуватимуть підтримки у 2025 році. Пошкодження інфраструктури залишає багатьох без елементарних умов: близько 2,5 млн домівок (13% довоєнного житлового фонду) були зруйновані або пошкоджені. УВКБ ООН разом із партнерами надає різнобічну допомогу постраждалим: з початку вторгнення доставлено понад 410 тисяч комплектів для термінового облаштування житла, надано психологічну підтримку сотням тисяч людей і відремонтовано понад 37 тисяч пошкоджених домівок. Проте і цього недостатньо для покриття всіх потреб. Медична система відчуває значний тиск через знищені лікарні та нестачу медикаментів, особливо для хронічно хворих, а зима робить ситуацію ще складнішою. Українці, що залишилися без даху чи стали жертвами бойових дій, часто покладаються на грошову допомогу УВКБ або колективні центри – але такі ресурси обмежені. У підсумку звіт ООН підкреслює: без тривалих зусиль з відновлення та збільшення допомоги гуманітарна ситуація залишатиметься критичною, попри стихання бойових дій у деяких регіонах.
Читайте також:
WASH-сектор в Україні – вода, санітарія та гігієна під час війни