В умовах затяжної повномасштабної війни Україна 2025 року зосередилася на гуманітарній відповіді викликам. Держава разом із громадськими організаціями й волонтерами мобілізувала ресурси для допомоги внутрішньо переміщеним особам, медичній системі, освіті та культурі. Офіційні статистики свідчать про близько 4,6 млн внутрішніх переселенців у країні. Всі ці люди потребують підтримки, тому уряд продовжив виплати компенсацій та шукає шляхи вирішення житлової кризи. Програма «Школа офлайн» і нові соціальні ініціативи мають інтегрувати переселенців у громаду, а участь волонтерів стала важливим чинником стійкості суспільства. Нижче — докладний огляд основних напрямів гуманітарної діяльності у 2025 році.
Читайте також:
Фінансування допомоги біженцям в Україні у 2025 році покрило менш як половину потреб
Допомога переселенцям і соціальні виплати
Станом на кінець 2025 року в Україні за даними Мінсоцполітики офіційно зареєстровано приблизно 4,6 млн внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Найбільше біженців із зони бойових дій оселилося на сході країни – у Дніпропетровській, Харківській областях і столиці. Уряд подовжує виплати допомоги на проживання для найвразливіших категорій переселенців ще на шість місяців — до лютого 2026 року. Для людей пенсійного віку, інвалідів та малолітніх ВПО держава встановила щомісячні дотації в розмірі 2000 грн на дорослого і 3000 грн на дитину або людину з інвалідністю. Такі виплати отримують і нині понад 2,7 млн жінок і 1,8 млн чоловіків-переселенців. У першому півріччі 2025 року держава відбудувала 398 нових соціальних квартир для ВПО – це наймасштабніше житлове забезпечення біженців за весь період війни. Водночас житлових місць для переселенців все ще не вистачає: з 75,5 тис. офіційно обліковуваних ліжкомісць зайнято понад 90%. Щоб пом’якшити цю кризу, уряд також запускатиме спеціальні програми – наприклад, з 1 грудня 2025 року стартує видача житлових ваучерів номіналом 2 млн грн ветеранам і інвалідам серед ВПО.
Крім державних ініціатив, активну допомогу переселенцям надають і місцеві благодійні фонди та волонтерські групи. Волонтери щоденно збирають і доставляють гуманітарні набори біженцям, допомагають евакуйованим, надають юридичні й психологічні консультації. Далеко не всі питання переселенців вирішуються виключно коштом держави: велика роль відводиться громадському сектору і волонтерам, які розгорнули мережу допомоги по всій країні. У партнерстві з державними службами вони відкрили школи і центри підтримки для біженців, відновили роботу пунктів обігріву та евакуаційних транспортних коридорів.
Читайте також:
Мільярдні інвестиції та нові зарплати вчителів з 2026 року. Яким був цей рік для освіти
Медицина та охорона здоров’я
Через війну медична система України працює в умовах надзвичайної мобілізації й продовжує оновлюватися. ВПО мають рівні права на медичну допомогу: уряд гарантує їм безоплатні лікування, операції і препарати за держпрограмами. Усі лікарні зобов’язані приймати переселенців незалежно від місця реєстрації, а програма «Доступні ліки» дозволяє їм отримувати безоплатні рецептурні медикаменти. Віднедавна через «Дію» впроваджено й подачу заявок на житлові ваучери, а цифрові сервіси МОЗ автоматично оновлюють декларації пацієнтів до нового місця проживання. Кабінет Міністрів також затвердив план поетапної цифровізації медицини: у 2025 році запрацювали сучасні додатки для онлайн-рейтингу лікарень і повідомлень пацієнтам у Viber, а кроки на зустріч ЄС у сфері регуляцій активізували доступ до міжнародних фармрежимів.
Підтримку організації медичної допомоги надають і неурядові медичні центри та волонтерські бригади. До війни в деяких регіонах не вистачало спеціалізованого догляду, тому держава навчила медсестер з догляду за тяжко пораненими й відкрила понад 200 закладів для довготривалого медсестринського догляду ВПО. НСЗУ розширила контрактування лікарень, щоб людям було легше отримувати допомогу за місцем перебування. Завдяки таким зусиллям українці, що постраждали від бойових дій, отримують повний спектр медичних послуг з діагностики, реабілітації, паліативного догляду тощо. Юридичні ресурси нагадують, що під час воєнного стану направлення не потрібні ні на невідкладну, ні на профілактичну медичну допомогу, а ВПО можуть звертатись до сімейних лікарів і вузьких спеціалістів у будь-якому регіоні без бюрократії. Таким чином держава гарантує базову медичну безпеку і навіть розгортає програми психологічної підтримки для поранених і ветеранів спільно з ГО та благодійними фондами.
Освіта та інтеграція дітей
У 2025 році держава взяла курс на повернення дітей-переселенців до очної школи за місцем фактичного проживання. З 1 вересня 2025 року в усіх безпечних регіонах учні, які евакуювалися через війну, зобов’язані навчатися офлайн за новими правилами програми «Школа офлайн». У МОН пояснили, що це забезпечить їм якіснішу освіту, соціалізацію та підтримку учителя. Батьки за сприянням школи чи онлайн-порталу «Дія» можуть перевести дитину до найближчого навчального закладу. Водночас там, де безпекова ситуація не дозволяє очне навчання, дітям пропонуються дистанційні класи з інтерактивним підходом. Особливу увагу приділено й інтеграції сімей ВПО: у школах працюють психологи та соціальні педагоги, а місцеві громади організовують табори й гуртки для дітей біженців.
На рівні вищої та професійної освіти діють програми зарахування кращих студентів із евакуйованих університетів до вишів без атестації. Багато українських громадських ініціатив і волонтерів також допомагають з навчальним приладдям, підручниками та стипендіями для тимчасово переміщених школярів. Так, ГО інформують батьків про можливості вступу до публічних дистанційних шкіл і сприяють наданню безкоштовних онлайн-курсів з мови і базових навичок. Усе це дає надію, що попри війну молоде покоління зможе отримати освіту та знайти своє місце в нових громадах без втрати звичного навчального процесу.
Читайте також:
Дія.Освіта та цифрова грамотність: як українці навчаються в епоху тіктоку
Волонтерський рух і громадські ініціативи
Волонтери залишаються рушійною силою гуманітарної роботи у країні. За даними соціологічних досліджень, понад 83% громадян вважають, що волонтерська допомога відіграє важливу роль у захисті та підтримці держави. Майже 71% українців вже долучилися до волонтерської допомоги армії й постраждалим, а понад 78% готові продовжувати допомагати, навіть якщо війна триватиме більше п’яти років. Деякі зусилля систематизуються та підтримуються на державному рівні. У липні 2025 року уряд офіційно схвалив концепцію Державної програми розвитку волонтерської діяльності до 2030 року. Ця ініціатива передбачає всебічну підтримку волонтерського руху на всіх рівнях і спрямована на покращення взаємодії громадських організацій з владою. Зокрема, планується створення центрів життєстійкості громад, де волонтери та соціальні працівники надаватимуть консультації і допомогу переселенцям, ветеранам та вразливим групам населення.
У повсякденному житті співпраця держави й громадських організацій проявляється в численних спільних проєктах. Так, у Києві восени відкрилася пересувна виставка «Сила волонтерів у щоденних діях», де тисячі світлин демонструють волонтерів за роботою. На відкритті директорка департаменту комунікацій Київради наголосила: «волонтерський рух давно став брендом України … символом незламності». І приклади допомоги говорять самі за себе: українські благодійники безперешкодно надсилають продукти та медикаменти в зону безпеки, організовують музичні концерти та творчі майстерні для дітей-переселенців, а фермери постачають товари в місця тимчасового проживання. Волонтерство увійшло в рутину життя держави, і влада визнає його частиною загальнодержавної безпеки та єдності. Разом із цим тривала робота зі створення офіційного Реєстру волонтерів, де зібрано дані про тисячі охочих допомагати, — це полегшує координацію сил між організаціями. Завдяки таким зусиллям держава і громадськість повсякчасно «працюють пліч-о-пліч», щоб подолати гуманітарні наслідки війни, як наголошують фахівці.
Культура в умовах війни
Навіть під час війни держава не полишає уваги до культури – вона розглядається як фундамент національної ідентичності. На потреби культури та комунікацій у держбюджеті-2025 передбачено понад 11,3 млрд грн (з яких 10,5 млрд – з загального фонду), що на 7% більше ніж торік. Значна частина цих коштів спрямована на зміцнення суспільного мовника та на розвиток креативних індустрій. Наприклад, Український культурний фонд отримав 250 млн грн (+15% до 2024-го) для підтримки локальних мистецьких проєктів та ініціатив. Урядове фінансування також забезпечує українське книговидання: на популяризацію української літератури виділено 278,6 млн грн на збереження книгорозповсюдження.
Особлива увага – захисту культурної спадщини в зонах, де можливі удари ворога. Так, 2025 року повністю профінансовано утримання усіх музеїв і заповідників під егідою МКІП, а додатково виділено 70 млн грн на будівництво укриттів на територіях національних заповідників задля безпеки відвідувачів. Загалом бюджет-2025 «підтверджує позицію Президента про важливість культури як основи національної ідентичності» і бачить її розвиток «важливою умовою для нашої майбутньої перемоги». На практиці це означає підтримку конкурсів та фестивалів, які не припинилися навіть під час війни, та грантових програм, що фінансують творчі проєкти волонтерів і митців. Так відроджуються локальні культурні осередки: книгарні, мистецькі майстерні і театри повертаються до роботи у відносно безпечних регіонах, а влада і волонтери разом забезпечують переселенцям доступ до мистецтва і освіти вільного часу.
Читайте також:
WASH-сектор в Україні – вода, санітарія та гігієна під час війни