Україна демонструє стрімкий прогрес у сфері цифрової грамотності, перетворюючи виклики війни та пандемії на каталізатори розвитку. Про це йшлося у фінальному випуску сезону проєкту «Що по освіті» де ведучий Петро Сітек та журналіст Назар Онисько поспілкувалися з Русланою Коренчук, керівницею проєкту «Дія.Освіта». Розмова торкнулася не лише державних ініціатив, а й глибших проблем сприйняття інформації, впливу смартфонів на дітей та здатності розрізняти фейки.
Освітні серіали замість нудних лекцій
Проєкт «Дія.Освіта» виник як відповідь на потребу підвищення цифрових навичок населення. За словами Руслани Коренчук, платформа наразі налічує близько 700 освітніх матеріалів та майже 3 мільйони користувачів. Унікальністю українського продукту є формат «освітніх серіалів», який поєднує відео, тексти та інтерактивні тести. Такий підхід демонструє вражаючу ефективність: до кінця навчання доходить 75–80% користувачів. Для порівняння, на світових платформах на кшталт Coursera цей показник зазвичай становить близько 4%.
Методика навчання адаптована до сучасного кліпового мислення. Замість довгих лекцій пропонуються короткі відео по 3–10 хвилин, що дозволяє утримувати увагу глядача. Це особливо важливо в умовах, коли традиційні 45-хвилинні шкільні уроки стають випробуванням для учнів, які звикли до динамічного контенту соціальних мереж.
Читайте також:
Гроші ходять за вчителем. Що по світі про те як працюватиме новий механізм фінансування освіти
Еволюція цифрових навичок: від «нуля» до впевненого користувача
Статистика свідчить про суттєві зрушення у цифровій обізнаності громадян. Якщо у 2019 році 53% українців мали рівень цифрових навичок нижче базового, а 15% взагалі не володіли ними, то зараз частка людей без жодних навичок скоротилася до 4%. Близько 58% населення вже мають базовий або вищий за базовий рівень володіння цифровими інструментами, що відповідає середньоєвропейським показникам.
«Нульовий» рівень — це нездатність навіть увімкнути роутер чи проскролити стрічку. Рівень «нижче базового» дозволяє користуватися месенджерами, але людина губиться, коли треба зберегти файл у форматі PDF чи відредагувати текст. Базовим рівнем вважається впевнене володіння офісними програмами на кшталт Excel та Word, що вже робить людину конкурентною на ринку праці.
Виклики епохи смартфонів та медіаграмотність
Окрема частина розмови стосувалася молоді, яку часто називають «цифровими аборигенами» (digital natives). Сучасні діти користуються гаджетами фактично з пелюшок, проте ця технічна спритність часто створює ілюзію компетентності. Статистика свідчить про тривожну тенденцію: лише до 20% молоді здатні критично оцінювати контент та відрізняти фейки від правди.
Відсутність страху перед технологіями у дітей межує з відсутністю обережності. В умовах інформаційної війни навички медіаграмотності та кібербезпеки виходять на перший план. Руслана каже, що вміння швидко скролити стрічку ТікТоку не дорівнює вмінню безпечно поводитися в мережі. Хоча законодавство багатьох платформ обмежує реєстрацію до 13 років, реальний контроль залишається зоною відповідальності батьків та освітян, які мають навчити дітей не лише споживати контент, а й аналізувати його.
Читайте також:
Онлайн-освіта в Україні. Як війна змінила навчання і чому EdEra робить освіту доступнішою