Щогодини в Україні фіксують новий випадок раку крові. Для багатьох пацієнтів трансплантація кісткового мозку стає єдиним шансом на одужання. У 75% випадків донором не може стати родич, тож надія залишається лише на незнайомців. З 2020 року таких пацієнтів у країні врятували вже понад 250 разів.
Читайте також:
Фінансування допомоги біженцям в Україні у 2025 році покрило менш як половину потреб
Початок нової епохи: як усе змінилося з 2020 року
1 квітня 2020 року в Україні провели першу трансплантацію кісткового мозку від неродинного донора. До цього пацієнтам доводилося виїжджати за кордон, збираючи великі суми на оплату складного лікування. Відтоді в країні з’явився механізм, що дозволяє проводити такі операції безкоштовно. Поворотним моментом стала поява Українського реєстру донорів кісткового мозку (UBMDR), який взяв на себе пошук донорів, організацію аналізів і транспортування клітин.
Усього за кілька років система довела свою ефективність: 250 трансплантацій — це 250 життів. Пацієнтами стали як діти, так і дорослі з тяжкими гематологічними захворюваннями, які тепер мають шанс жити поза межами лікарняних палат.
Навіщо потрібен реєстр та як він працює
UBMDR — це більше, ніж база даних. Це мережа, яка забезпечує координацію між потенційними донорами, лабораторіями, клініками і трансплантаційними центрами. Реєстр працює як в Україні, так і з міжнародними партнерами, коли відповідний донор знаходиться за кордоном. Завдяки цьому українські пацієнти можуть отримувати необхідні клітини навіть у складних умовах, зокрема під час війни.
У 2022 році державою було визнано UBMDR об’єктом критичної інфраструктури. Це рішення підтвердило: без реєстру неможливо забезпечити лікування для пацієнтів із раком крові та імунодефіцитами.
Читайте також:
Як розмінування повертає безпеку і життя на українські землі
Як стати донором — і що відбувається після цього
Процедура приєднання до реєстру починається просто: потенційний донор віком від 16 до 58 років реєструється на сайті UBMDR. Після цього отримує поштою конверт із набором для забору ДНК. Зразок відправляється до лабораторії для HLA-типування — аналізу, що визначає сумісність.
Далі починається етап очікування. Телефонний дзвінок може надійти через рік, а може й через десять. Але саме в цей момент людина дізнається, що може врятувати життя.
Після підтвердження сумісності донація проходить в один із двох способів. Перший — забір із периферичної крові, що схожий на донацію тромбоцитів і триває кілька годин. Другий — класичний забір із кісткового мозку під загальним знеболенням. Обидва методи — безпечні та проходять під контролем медиків. Донор втрачає до 5% кровотворних клітин, які повністю відновлюються за кілька тижнів.
Чому масштаб реєстру має значення
Пошук сумісного донора — складний процес. Генетична сумісність трапляється рідко, іноді — один випадок на сотні тисяч. Тому що більший реєстр, то більше шансів знайти «свого» донора. Зараз UBMDR ставить за мету зібрати понад мільйон потенційних донорів, щоб кожен пацієнт мав шанс на порятунок без потреби шукати допомоги за кордоном.
З кожним новим зареєстрованим донором Україна не лише рятує конкретні життя. Вона формує систему, у якій шанс на одужання є у кожного.
Читайте також:
Успіхи та провали медичної системи за цей рік та що чекає українців у 2026