Новий Глобальний гуманітарний огляд 2026 (Global Humanitarian Overview, GHO) окреслює масштаб світової гуманітарної напруги й визначає країни, які потребують найбільшої підтримки. У документі ООН прогнозує допомогу для 135 мільйонів людей із 239 мільйонів, що потребують її у світі, а пріоритетом залишає порятунок 87 мільйонів життів. Україна посідає помітне місце у цьому списку, а її гуманітарний запит є одним із найбільших у Європі.
Обсяг потреб в Україні
За даними GHO, 10,8 мільйона жителів України потребуватимуть гуманітарної допомоги у 2026 році. План реагування передбачає охоплення 4,1 мільйона людей, а 3,6 мільйона з них визначено як пріоритетні групи. Це означає, що майже вся цільова аудиторія отримає підтримку в першу чергу.
Для цього Україні потрібно 2,3 мільярда доларів, із яких 2,1 мільярда вже закладено на найнагальніші потреби. Така структура фінансування демонструє, що практично весь бюджет буде спрямовано на невідкладну допомогу тим, хто опинився у складних обставинах через війну.
За часткою пріоритетного фінансування Україна входить до групи країн, де понад 80% запитуваних коштів призначені саме для критичних потреб. Це ставить її серед держав, які отримують найбільш сфокусовану допомогу.
Читайте також:
Благодійність в Україні 2025 — мотивація, довіра і нові виклики
Україна у глобальному контексті
За масштабом гуманітарної потреби Україна залишається однією з ключових кризових територій. Для порівняння: у Сирії допомоги потребують 16,5 млн людей, у Ємені — 23,1 млн, у Судані — 33,7 млн. Проте запит України у 2,3 млрд доларів є співмірним із найбільшими глобальними кризами, а інколи й перевищує бюджети країн з більшою кількістю потребуючих.
Європа загалом становить лише близько 5% світового гуманітарного навантаження, проте Україна — головний напрям у цьому регіоні. На Близький Схід, Східну Африку та інші регіони припадає від 16 до 24% усіх людей у потребі, що створює значну конкуренцію за ресурси. Водночас Україна зберігає високу міжнародну підтримку і залишається серед пріоритетів фінансування.
Нові підходи до допомоги та роль локальних організацій
Звіт акцентує на зміні підходів у гуманітарній роботі. Один із ключових напрямів — розширення локалізації, тобто посилення ролі українських організацій та місцевих громад у наданні допомоги. За підсумками 2025 року 55% коштів у глобальному масштабі вже було спрямовано локальним та національним партнерам, а частка жіночих організацій серед отримувачів сягнула 17%.
Українські громади й НУО активно залучаються до планування та реалізації програм допомоги, оскільки саме вони найкраще розуміють реальні потреби постраждалих.
Інший важливий інструмент — готівкова підтримка. Надання багатофункціональної готівки допомагає людям самостійно визначати першочергові потреби. Такий підхід дозволяє швидше реагувати на кризи, підтримує місцеву економіку й забезпечує більше гнучкості. Він уже активно застосовується в Україні, зокрема під час зимових програм допомоги сім’ям у прифронтових регіонах.
Читайте також:
Безпечні школи і психологи на вагу золота — що потрібно громадам п’яти областей
Загрози для гуманітарної відповіді
GHO попереджає, що нестача фінансування залишається головною ризиковою точкою. Після значних скорочень у 2025 році міжнародні агенції зменшили кількість персоналу та офісів у різних країнах світу, що впливає на швидкість і масштаб реагування. У випадку України невчасне надходження коштів може призвести до обмеження життєво необхідних програм, зокрема у сфері медицини, теплого житла, доступу до води та захисту цивільного населення.
Попри складну ситуацію, звіт наголошує: навіть невеликі вкладення здатні врятувати життя. Фінансування первинної медичної допомоги, відновлення доступу до води, підтримка укриттів та шкіл — ключові елементи безпеки та виживання для мільйонів людей.
Читайте також:
Це покликання. Як волонтерство стало частиною життя лікарки Наталії Кириці