Міністерство соціальної політики України стоїть перед екзистенційним викликом, який міністр окреслив у подкасті “Діалоги”, як необхідність укладення нового соціального договору. В основі цього процесу лежить фінансове питання: яким чином суспільство, держава та бізнес домовляться про розподіл суспільного блага? Це благо, яке Денис Улютін порівнює з 200 яблуками, у фінансовому еквіваленті становить 8 трильйонів гривень, або 200 мільярдів доларів ВВП.
Фінансова “дорослість” і розподіл ВВП
Міністр соціальної політики, сім’ї та єдності України – Денис Улютін підкреслює, що зараз суспільне благо в країні становить 8 трильйонів гривень ВВП. Головна задача — вирішити, як ці $200 мільярдів розподілити між різними соціальними групами. Міністр зазначає, що доросла держава має підтримувати в першу чергу тих, хто не може сам себе забезпечити, наприклад, людей старшого віку та дітей. Однак існує й альтернативний підхід, коли більше ресурсів спрямовується на працездатних громадян для розвитку, аби загальний обсяг “яблук” (ВВП) зріс. Сучасний соціальний договір описаний як “стара будівля”, що має велику кількість соціальних виплат та пільг. Ці виплати перевантажують систему.
Ризики та зовнішня фінансова залежність
Питання фінансової стійкості набуває особливої гостроти. З 2022 року Україна живе за рахунок міжнародних партнерів. Всі виплати, окрім військових, здійснюються саме завдяки цій допомозі. Міністр зауважує, що видатки на соціальну сферу є другими за розміром після оборонних. Бюджет країни становить половину 200-мільярдного ВВП. Поточне споживання перевищує виробництво (200 яблук виробляється, а споживається 250 або навіть 400), що є нереальним для довгострокової перспективи. Це фінансове питання міністр називає “дорослою відповіддю”, яка не може бути про “всім усе”.
Читайте також:
Уряд готує масштабну реформу соціальної політики: індексація пенсій та нова пенсійна система
Пенсійна реформа як фінансовий тест
Пенсійна реформа визначена як ключовий тест для перевірки готовності суспільства до нового соціального контракту. Міністр наголошує, що Міжнародний валютний фонд зацікавлений у цій реформі через необхідність фінансово сталої моделі. Світовий банк також підтримує її, оскільки вона має зменшити кількість людей, які живуть на низьку пенсію.
Ключова поведінкова зміна в пенсійній системі стосується фінансової відповідальності громадян. Молоді люди повинні почати думати про накопичення, щоб розвантажити державу. Водночас, міністр акцентує, що Єдиний соціальний внесок (ЄСВ) – це не податок. ЄСВ варто розглядати як частину заробітної плати, яка перекладається у страхові накопичення – тобто це пенсія, збереження на майбутнє.
Нова модель фінансування соціальних послуг
У рамках реформи соціальної сфери відбувається перехід до нової фінансової моделі. Замість утримання всієї системи, вводиться оплата безпосередньо самої соціальної послуги. Це створює ринок, на якому постачальником послуг може бути як бізнес, так і місцеве самоврядування. Перехід до закупівлі соціальних послуг дозволяє залучати якісніших фахівців через можливість пропонувати більшу зарплату, що було неможливо при фінансуванні за старими тарифними сітками. Міністерство має намір створити повнофункціонального закупівельника соціальних послуг на зразок Національної служби здоров’я України (НСЗУ), використовуючи для цього Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю.
Економіка деінституціалізації
Навіть у сфері захисту дітей існують фінансові аргументи на користь реформи. Міністр зазначає, що система інституцій витягує з бюджету більше грошей, ніж сімейні або наближені до сімейних форми виховання. Це означає, що, незважаючи на поширену думку, інституційний догляд є набагато дорожчим для держави. Таким чином, деінституціалізація є не лише гуманітарним, а й економічно вигідним рішенням.
Читайте також:
Україна реформує систему інтернатів: крок до незалежного життя в громадах