З початком повномасштабного вторгнення держава була змушена діяти швидко, щоб захистити цивільних. Евакуація стала ключовим інструментом порятунку життя. Але досвід двох років показав: настав час перейти від ситуативних рішень до системної моделі з чіткими стандартами та гарантіями для кожного, зазначає в блозі на Humanitarian Media Hub Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець.
«Евакуація — це не просто технічне переміщення людей з небезпечних зон. Це частина державної політики із захисту життя, свободи та гідності громадян», — йдеться в тексті.
Нині нормативна база складається з кількох постанов, зокрема №546 від 1 червня 2023 року та №911 від 9 серпня 2024 року. Вони визначають порядок евакуації дітей та осіб у закладах цілодобового перебування. Проте єдиного алгоритму дій досі немає: відсутні стандарти облаштування транзитних центрів, чіткий розподіл відповідальності та гарантії для тих, хто виїжджає самостійно.
Офіс Омбудсмана провів 19 моніторингових візитів до транзитних центрів у різних регіонах. Лише 11 із них реально функціонують. Серед проблем — нестача опалення, відсутність умов для маломобільних осіб, обмежений персонал і низький рівень приватності. Ці дані стали основою для пропозицій уряду: запровадження мінімальних стандартів, гарантії рівності прав для всіх евакуйованих та використання бази даних ВПО для обліку.
Оновлення потребує і постанова №841 від 2013 року. Запропоновані зміни мають зробити процедуру зрозумілою та орієнтованою на права людини. Омбудсман наголошує: парламентський контроль стежитиме, щоб новий механізм працював не лише на папері, а й у реальності.
Читайте також: Лубінець пояснив, чому влада не має права приховувати публічну інформацію
