Економічне зростання давно не є єдиним показником прогресу. Звіт Guidelines on Measurement of Well-being, опублікований Європейською економічною комісією ООН (UNECE) у 2025 році, пропонує оновлені міжнародні підходи до вимірювання добробуту. Його мета — допомогти країнам створювати системи статистики, які відображають не лише обсяг виробництва чи доходи, а й якість життя, здоров’я, соціальні зв’язки та екологічну безпеку.
Документ став результатом дворічної роботи робочої групи, до якої увійшли представники національних статистичних відомств і міжнародних організацій. Він продовжує ідеї, висунуті ще у 2009 році в знаменитому доповіді Стігліца, Сена та Фітуcсі, де вперше прозвучала теза про необхідність оцінювати прогрес людства «поза межами ВВП».
2512819_e_pdf_web_0Вимірювання «поза ВВП»: як змінюється підхід до статистики
Класичні економічні показники, як-от валовий внутрішній продукт, не показують, наскільки люди реально задоволені життям, чи мають доступ до освіти, медицини та безпечного середовища. Саме тому статистичні відомства багатьох країн почали формувати рамки добробуту, які враховують економічні, соціальні та екологічні аспекти одночасно.
У звіті UNECE підкреслюється, що добробут — це багатовимірне поняття, що охоплює як об’єктивні умови життя (дохід, житло, здоров’я), так і суб’єктивні оцінки — відчуття щастя, безпеки чи соціальної підтримки. Автори наголошують: саме поєднання цих вимірів дозволяє зрозуміти, чи «життя людей справді покращується».
Читайте також: Як ВПО отримати грошову допомогу на проживання
Основні принципи вимірювання добробуту
Рекомендації UNECE ґрунтуються на трьох ключових принципах, що стали спільними для сучасних міжнародних підходів:
- Розмежування теперішнього та майбутнього добробуту.
Статистика має показувати не лише поточний стан суспільства («тут і зараз»), а й ресурси, від яких залежить добробут у майбутньому — людський, соціальний, економічний і природний капітал. - Багатовимірність.
Добробут охоплює різні сфери життя — від матеріальних умов до участі у громадському житті та стану довкілля. - Поєднання об’єктивних і суб’єктивних показників.
Кількісні дані (наприклад, рівень доходу чи тривалість життя) повинні доповнюватися оцінками людей про власне життя та почуття задоволення.
Що вимірювати: десять основних напрямів
UNECE пропонує набір базових вимірів добробуту, які можуть бути спільними для більшості країн. Серед них — матеріальні умови, праця та дозвілля, житло, здоров’я, знання й навички, фізична безпека, соціальні зв’язки, участь у житті громади, стан довкілля та суб’єктивне відчуття щастя.
Для кожного виміру запропоновано показники, які дозволяють оцінювати зміни з часом і проводити міжнародні порівняння. Наприклад, у сфері «здоров’я» рекомендується враховувати не лише тривалість життя, а й самооцінку здоров’я, рівень психічного благополуччя та доступ до медичних послуг.
Окремо наголошується на важливості розподілу добробуту — аналізу відмінностей між різними групами населення за віком, статтю, освітою чи доходом. Адже високі середні показники не завжди свідчать про справедливість чи рівність.
Читайте також: єОселя: як внутрішньо переміщені особи можуть отримати пільгову іпотеку
Комплексні індекси та інформаційні панелі
Більшість країн обирає панельний підхід — подання добробуту у вигляді дашбордів із показниками за кожним виміром. Це дозволяє уникнути спрощень, властивих «єдиному індексу щастя». Проте деякі держави, як-от Польща чи Португалія, створюють композитні індикатори, які об’єднують різні дані в один узагальнений показник.
UNECE рекомендує бути обережними з таким підходом: об’єднання численних параметрів потребує прозорого вибору ваг, а результати можуть залежати від методології. Проте у візуальному форматі — через інтерактивні панелі, карти чи інфографіку — такі дані стають зрозумілішими для суспільства та політиків.
Як спілкуватися з суспільством мовою статистики
Одним із важливих розділів звіту є комунікація добробуту. Автори наголошують: щоб дані реально впливали на політику, потрібно не лише збирати їх, а й пояснювати. Статистичні установи мають створювати візуальні панелі, інформаційні портали та відкриті бази, які допомагають громадянам, журналістам і науковцям використовувати інформацію.
Приклади з Ірландії, Канади, Нідерландів і Японії демонструють, що відкритість даних та чітке пояснення методології підвищують довіру до статистики. Такі ресурси часто поєднують державні та міжнародні показники і дають змогу відстежувати не лише економіку, а й соціальні тенденції.
Читайте також: Невидима травма війни. Як військовим відновлюють слух
Від статистики до політики
Звіт підкреслює, що показники добробуту не мають залишатися суто аналітичним інструментом. Вони можуть стати основою для формування політик, які враховують вплив рішень на якість життя. Деякі країни — зокрема Нова Зеландія та Італія — уже інтегрували оцінку добробуту у бюджетний процес, аналізуючи, як державні витрати впливають на добробут громадян.
Для ефективності такого підходу важливо забезпечити участь громадян і зацікавлених сторін — науковців, громадських організацій, бізнесу. Відкритий діалог дозволяє точніше визначати пріоритети й робить політику прозорішою.
Куди рухається міжнародна статистика
UNECE наголошує, що вимірювання добробуту — це динамічна сфера, яка потребує постійного оновлення. Серед напрямів подальших досліджень — розробка показників цифрового добробуту, впливу штучного інтелекту на життя людей, а також нові методи збору даних у реальному часі.
Окрему увагу планується приділити уразливим групам населення — дітям, людям з інвалідністю, представникам меншин, а також розробці показників, що краще відображають їхні життєві умови.
Таким чином, «добробут» стає не просто статистичним терміном, а інструментом для розуміння реального стану суспільства. І хоча методи вимірювання можуть різнитися, їхня мета одна — дати точну відповідь на запитання, як живуть люди і що потрібно для того, щоб вони жили краще.
Читайте також: Евакуація як елемент державної політики захисту життя