З початком повномасштабного вторгнення Україна була змушена швидко створити механізми порятунку цивільного населення. Евакуація стала одним із ключових елементів державної політики захисту прав людини в умовах війни. Але досвід останніх двох років показав: настав час перейти від ситуативних рішень до системного підходу, заснованого на чітких стандартах, прозорій координації та гарантіях для кожної людини.
Нормативне регулювання: досягнення та прогалини
Чинна нормативна база — зокрема, постанова №546 від 1 червня 2023 року та №911 від 9 серпня 2024 року — створила правові рамки для проведення евакуаційних заходів, зокрема щодо дітей та осіб у закладах цілодобового перебування. Водночас вона не формує цілісної політики: досі немає єдиних стандартів облаштування транзитних центрів, чітко визначених відповідальних органів чи механізму гарантування прав для тих, хто евакуюється самостійно.
Оновлення потребує і постанова №841 від 30 жовтня 2013 року, яка визначає порядок евакуації населення. Розроблені нещодавно зміни до неї мають потенціал зробити процедуру більш скоординованою, зрозумілою та орієнтованою на права людини. Саме це питання перебуває у фокусі моєї роботи як Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Читайте також: Що відбувається в транзитних центрах для переселенців на Дніпропетровщині зараз?
Моніторинг і пропозиції Офісу Омбудсмана
За моїм дорученням регіональні представництва провели 19 моніторингових візитів до транзитних центрів для внутрішньо переміщених осіб у різних областях України. Ми перевірили умови проживання, доступ до безпечних приміщень, гігієни, води, опалення та зв’язку.
Результати показали: лише 11 із 19 перевірених центрів фактично функціонують, інші не приймають людей. Найпоширеніші проблеми — відсутність умов для маломобільних осіб, нестача опалення, обмеженість персоналу та низький рівень приватності проживання.
Ці висновки стали основою для пропозицій Офісу Омбудсмана до Уряду, зокрема:
- Запровадження мінімальних стандартів для облаштування транзитних центрів (температурний режим, санітарні умови, безбар’єрність, доступ до води, медичної допомоги та укриття).
- Гарантії рівності прав для тих, хто евакуюється самостійно, — вони повинні мати ті самі гарантії, що й особи, які виїжджають через офіційні канали.
- Використання наявної бази даних про внутрішньо переміщених осіб для обліку евакуйованих — це дозволить уникнути дублювання інформації.
Наступні кроки та пріоритети
Евакуація — це не просто технічне переміщення людей з небезпечних зон. Це частина державної політики із захисту життя, свободи та гідності громадян.
Ми маємо створити систему, у якій кожна людина — незалежно від способу евакуації — відчуває підтримку держави. Має бути чітко визначено, хто відповідає за транспорт, розміщення та соціальну допомогу, а всі дії мають бути скоординовані в межах єдиного алгоритму.
Як Омбудсман України очікую на якнайшвидше ухвалення змін до постанови №841 та наголошую: інституція парламентського контролю буде наполегливо стежити, щоб механізм евакуації був не лише задекларований, а й ефективно реалізований на практиці.
Читайте також: Право знати: головне про доступ до публічної інформації
