Коли у місті лунає вибух, за кілька хвилин на місці вже працюють люди у формі Українського Червоного Хреста. Їх називають загонами швидкого реагування — це волонтери, які допомагають постраждалим одразу після надзвичайних подій.
«Загони – це потужна сила, яка працює в надзвичайних умовах, в надзвичайних ситуаціях, частина з них працівники, частина з них волонтери, хто як може, так і долучається. Ми реагуємо на всі наслідки прильотів по мі би сту Запоріжжя, тобто на всі влучання виїжджає черговий екіпаж», — каже Віталій Цибарєв, командир загону швидкого реагування Українського Червоного Хреста у Запорізькій області.
До повномасштабного вторгнення ці команди виїжджали після аварій, пожеж чи стихійних лих. Зараз вони щодня працюють у прифронтових областях, де обстріли стали частиною життя.
Робота, яка починається з виклику
Кожен виїзд — це чіткий план дій. На збори йде усього кілька хвилин «В прифронтових загонах, таких як у нас, чергування цілодобове. У нас є люди на чергуванні постійно. З 22 року, як почалося повномасштабне вторгнення, ще не було жодного дня, щоб не було чергового екіпажу», — розповідає Віталій.
Команди працюють спільно з ДСНС, військовими адміністраціями, поліцією. Їхня головна задача — надати домедичну допомогу, евакуювати людей, доставити найнеобхідніше.
«Коли ми приїжджаємо, перше, що робимо — перевіряємо, чи безпечно. А далі — допомагаємо тим, хто постраждав. Інколи просто потрібно обійняти людину, яка в паніці. Психологічна підтримка важлива не менше, ніж бинт чи аптечка», — каже Цибарєв.
Читайте також: Максим Доценко: Червоний Хрест – це відображення обличчя держави
Хто входить до загону
У запорізькому загоні кілька десятків волонтерів. Серед них медики, водії, інженери, айтішники. Усі проходять навчання з першої допомоги, евакуації, комунікації у кризових умовах.
«У мене є в загоні люди, які займаються 3D-друком, є адвокати, є програмісти. Проте не будь-яка людина, яка захотіла стати волонтером, отримала каску, бронік, – і вона вже рятувальник. Аби стати волонтером, треба пройти певні навчання. І це не п’ять хвилин і не день. Тобто навчання з першої допомоги, з першої психологічної допомоги, злагодження загону, тренування з загоном. Поки командир не буде розуміти, що цю людину можна допускати до рятувальних робіт, він не допустить до цього, тому що має бути певний рівень допомоги, певний рівень знань», — пояснює командир.
Навчання триває кілька місяців. Після цього — чергування, тренування, виїзди. Новачки працюють поруч із досвідченими волонтерами, спершу як помічники.
«Я бачу, як люди змінюються після перших виїздів. Хтось приходить невпевнений, а потім стає тим, хто бере відповідальність за інших», — додає Віталій.
Читайте також: Просять поради, шукають близьких, та хочуть почути спокійний голос – особливості роботи гарячої лінії УЧХ
Серед вибухів і руйнувань
Один із найважчих моментів для команди – коли доводиться виїжджати після масованих атак. «Прилетів С-300 в будинок. Завалило під’їзд і під завалами були люди. На той момент найважче було підтримувати тих людей, які стоять і чекають, кого дістануть з-під завалів. Вони надіються, що там ще хтось є. І це важко, скажімо так. Коли ти не знаєш чим, як допомогти, тому що людина розуміє, що скоріше за все, під завалами навряд чи вже є живі люди. Але людина там стоїть 20 годин і чекає, поки розгрібають, розгрібають, розгрібають», — згадує Цибарєв.
Техніка, що допомагає вижити
Загони швидкого реагування мають власний транспорт — швидкі, вантажівки, повнопривідні машини, навіть мобільний прально-лазневий комплекс. Це дає можливість залишатися автономними під час тривалих операцій.
«Ще один з напрямків, яким займаються загони швидкого реагування, це транспортування маломобільних, поранених людей з однієї лікарні в іншу. Швидка в цьому плані може транспортувати тільки якщо є ургентне направлення, тобто термінове. Якщо це якесь планове обстеження, або ще щось у людини, яка сама не пересувається, швидка скаже, от вам телефон платної швидкої, працюйте», — каже командир.
Читайте також: Український Червоний Хрест закликає захищати емблему від неправомірного використання
Волонтери, які не зупиняються
Попри втому, нестачу сну і небезпеку, команди продовжують працювати. «У нас немає вихідних. Якщо є виклик — ми їдемо. У такі моменти забуваєш про втому, бо знаєш, що десь хтось чекає допомоги», — говорить Віталій.
Частину волонтерів мобілізували, хтось виїхав за кордон, але завжди знаходяться ті, хто готовий прийти на заміну. Нові учасники проходять навчання і долучаються до команди.
«Зазвичай приходять люди, які хочуть надавати допомогу. Тобто, вони прийшли не за зарплатою, вони прийшли за емоціями. Вони тут щоб надати допомогу, отримати від цього певне своє задоволення. І тому наші волонтери іноді реагують краще, ніж професійно підготовлені рятувальники», — підсумовує командир.
Читайте також: Український Червоний Хрест відновлює Центр дитячої кардіології у Києві