У транзитних центрах Дніпропетровщини медики «Лікарів без кордонів» щодня приймають сотні переселенців, які тікають від бойових дій. Лікарі фіксують найбільшу кількість випадків гіпертонії, діабету, астми, пневмонії та анемії, а також наслідки поранень, які без належного лікування призводять до тяжких інфекцій та ускладнень. Зростає і кількість пацієнтів із психосоматичними проявами стресу, зокрема болями в грудях, що можуть свідчити про інфаркт.
Іван Афанасьєв, лікар мобільних клінік «Лікарів без кордонів»
Працюючи в транзитних центрах для переселенців у Дніпропетровській області, ми щодня бачимо сотні людей. Найчастіше вони евакуюються пішки, долаючи по 15–20 кілометрів небезпечними дорогами під ударами дронів, часто через поля, де можуть бути міни. Люди йдуть, спираючись на палиці чи милиці, адже більшість із них – літні, від 60–70 років і старше, вже ослаблені через хронічні захворювання та відсутність доступу до медичних послуг.
Бойові дії лише посилюються, залишаючи громади поблизу лінії фронту в Дніпропетровській області з обмеженим доступом до медичної допомоги або взагалі без нього. Дороги, якими люди евакуюються, часто стають мішенями обстрілів. Міста перетворюються на руїни, а кількість жертв серед цивільного населення у 2025 році різко зросла. Показовою стала атака на Покровське 29 вересня: мої колеги саме надавали допомогу пацієнтам у відділенні інтенсивної терапії, коли будівля затремтіла від вибухів. Того дня доставили вісьмох поранених з осколковими травмами, пораненнями кінцівок та черепно-мозковими травмами. Їм надали екстрену допомогу та стабілізували стан на місці. Саме від таких небезпек люди тікають, залишаючи свої домівки.
Умови в транзитних центрах різняться: когось розміщують у наметових містечках, інших – у колишніх школах, клубах, гуртожитках чи на залізничних вокзалах.
Читайте також: Право знати: головне про доступ до публічної інформації
Особливо важко бачити пацієнтів, які не отримали вчасно лікування після поранень – відкритих переломів та осколкових травм. Це часто призводить до інфекцій і тяжких ускладнень, серед яких навіть розвиток ранового міазу – ураження тканин личинками мух через відсутність належної антисептики та антисанітарні умови. Такі випадки вимагають довготривалого лікування та реабілітації.
У транзитних центрах ми також зустрічаємо пацієнтів із болями в грудях чи симптомами, викликаними стресом, що можуть свідчити про інфаркт. Крім того, багато хто страждає на пневмонію або має гострі прояви астми.
Ми намагаємося не лише надати необхідну медичну допомогу, але й підтримати людей психологічно. Кожна історія унікальна й водночас важка, бо люди втрачають найдорожче. Наприклад, 72-річна Любов Чернякова розповіла нашій команді, чому вирішила покинути свій дім у селі поблизу Курахового:
«На мій будинок впало дві бомби. Все було заповнене димом. Я вибігла на вулицю, впала в яму і не могла підвестися. Мій собака Гера повернувся за мною, тягнув за комір, кусав і лизав, щоб привести до тями. Коли я відкрила очі, то побачила, як він радів, що я жива».
Після цього жінка вирішила евакуюватися. І таких історій – сотні.
Людям похилого віку складно починати життя з нуля через вік, хронічні хвороби та відсутність заощаджень. До того ж у транзитних центрах теж нелегко відчувати себе в безпеці, адже міста-евакуаційні хаби нерідко самі стають мішенями для атак дронів і ракет. Павлоград, де розташовані великі транзитні центри, неодноразово зазнавав бомбардувань. Більшість переселенців продовжують рухатися далі на захід країни, зупиняючись у цих центрах тимчасово.
Команди «Лікарів без кордонів» працюють у транзитних центрах мобільними клініками: ми надаємо медичні консультації, ліки та психологічну підтримку. Від квітня 2025 року команди MSF допомогли понад 1400 пацієнтам, і ми бачимо, що потреби лише зростають, а випадки стають дедалі тяжчими. Саме тому ми збільшили частоту візитів та розширили надання допомоги на додаткові локації, куди прибувають люди.
Читайте також: Як реалізується право на освіту для громадян з ТОТ
