Реформа шкільного харчування, профтехосвіта й виклики довіри — теми, які об’єднали шеф-кухаря і громадського активіста Євгена Клопотенка з учителями Артуром Пройдаковим і Петром Сітеком у новому епізоді подкасту «Що по освіті?». Розмова перетворилася на рефлексію про роль ініціативи, держави й суспільства у зміні харчової культури школярів.
«Я кухар, а не міністр»
Клопотенко визнає: його публічна впізнаваність створила парадокс — суспільство часто ототожнює його з державою.
«Я не чиновник, не міністр. Я кухар і громадський активіст. Але так вийшло, що саме я став обличчям реформи. Я підняв проблему й дав інструмент — рецепти, бо хотів, щоб українські діти їли краще», — каже Клопотенко.
Він наголошує, що не отримує жодних державних коштів за свою роботу:
«Жодної копійки я не отримав, я тільки свої вклав за ці 6–8 років реформи».
Для нього реформа почалася як низова ініціатива — спроба оновити застарілу систему, у якій «пахло Радянським Союзом». Згодом ідею підтримала перша леді Олена Зеленська і це стало державною політикою.
Читайте також: Як школа формує стійкість та культуру миру. Про що нове дослідження освітнього середовища
Коли бренд працює проти тебе
Клопотенко визнає, що популярність має зворотний бік.
«Я ніби перший, хто зайшов у ліс, де багато диких кабанів. Перший завжди отримує ляпаса», — жартує він.
Попри хейт, він сприймає це як природну частину процесу: «Я сказав, що хотів, і став спокійнішим. Бо хейтить зазвичай той, хто не розуміє».
Харчування, як точка змін
За словами Клопотенка, будь-які зміни у школах починаються з людей, які готові брати відповідальність.
«Харчування — сфера, яка пов’язана з життям. І страх зробити щось не так досі сильний. Але якщо не мінятися, ми не вийдемо з радянського мислення».
Його головна мета — зробити так, щоб дитина мала доступ до простої, корисної й смачної їжі.
Читайте також: Подкаст «Що по освіті». Чому психологічна підтримка родин дітей з інвалідністю стає ключовою
Освіта, яка вчить робити руками
Окрема частина розмови присвячена профтехосвіті. Клопотенко працює над її реформуванням і впровадженням модульної системи навчання для кухарів.
«Раніше ти міг рік вчити, як нарізати моркву. Ми пропонуємо інше: вивчив теорію — одразу готуй. Це освіта, яка дає навичку, а не просто знання», — пояснює він.
Його команда розробляє пілотні програми, які дозволяють студентам після кількох тижнів навчання отримувати реальний досвід у закладах харчування. Ідея — зробити професію кухаря сучасною, затребуваною й гідно оплачуваною.
Майбутнє шкільного харчування
Говорячи про перспективу, Клопотенко досить оптимістичний:
«Через п’ять років ми переобладнаємо всі школи. Якщо буде стабільне фінансування, проблема харчування буде вирішена. У 2030 році “харчування за Клопотенком” стане просто звичним стандартом».
Для нього головне — не втратити фокус на дитині.
«Я можу заробити мільйон і купити собі три Porsche, але якщо дитина їсть гидоту — навіщо все це?»
Читайте також: Волонтерство в освіті офіційно визнали в Україні — 5 головних змін
Клопотенко про базові навички життя
На думку шефа, у школі мають навчати не лише академічних дисциплін.
«Їжа, фінанси, секс і оборона — це те, що треба знати кожному. Як приготувати яйце, як працюють гроші, звідки ти взявся й як себе захистити», — каже він із гумором.
Такі предмети, вважає Клопотенко, формують відповідальних громадян, які розуміють базові процеси життя.
Мислити інакше
Реформа харчування для Клопотенка — не лише про їжу, а й про культурний злам.
«Ми досі тягнемо за собою радянські патерни поведінки. Їх можна змінити тільки прикладом і довірою. Це довгий шлях, але він починається з тарілки дитини», — переконаний він.
Читайте також: Коли гроші за безоплатне харчування надійдуть до шкіл